Росія різко прискорила шлях від експериментального зразка до масового виробництва нової зброї. На прикладі реактивних дронів «Герань-5» і ракет «Бандероль» експерти пояснюють, чому Москва змогла швидко наростити випуск відносно дешевих засобів ураження.
Про це пише The Wall Street Journal.
За оцінкою видання, обидві системи створили, випробували в бойових умовах і досить швидко довели до серійного виробництва. Частина експертів вважає, що саме швидкість переходу від розробки до масового випуску стала однією з головних переваг російського оборонного сектору.
Суттєву роль у цьому відіграють комплектуючі з Китаю. Українська сторона та західні фахівці неодноразово знаходили в уламках російських засобів ураження китайські двигуни, навігаційну електроніку та компоненти систем зв’язку.
За словами старшої наукової співробітниці Центру стратегічних і міжнародних досліджень Катерини Бондар, Захід часто недооцінює здатність Росії швидко перетворювати експеримент на серійний продукт. Вона вважає, що саме швидкості впровадження нових рішень західним країнам варто приділяти більше уваги.
Окрему перевагу Росії WSJ бачить у масштабі. Кремль переорієнтував значну частину економіки на військове виробництво та направив великі бюджетні й кредитні ресурси в оборонний сектор.
«Бандероль» і «Герань-5» добре вписуються в цю модель. За наведеними у матеріалі оцінками, кожен такий боєприпас може коштувати близько 100 тисяч доларів, тоді як високотехнологічні крилаті ракети на кшталт американських Tomahawk обходяться у понад 2 млн доларів за одиницю.
Росія намагається отримати не найдосконалішу, а достатньо ефективну зброю, яку можна виробляти великими партіями. Саме це співвідношення ціни, швидкості, дальності та шансів прорвати ППО експерти називають ключовим.
«Герань-5» стала розвитком лінійки безпілотників, що походить від іранських Shahed. Після того як Україна навчилася ефективніше збивати повільні гвинтові дрони, російські інженери почали робити ставку на вищу швидкість, складніші маршрути та більшу стійкість до перехоплення.
Керівник DroneSec Майк Моннік назвав «Герань-5» фактично дешевою альтернативою крилатій ракеті. За його словами, поява таких апаратів змушує переглядати традиційні підходи до протидії безпілотникам.
Ще одна проблема для України та НАТО — здатність російських інженерів пристосовувати масові китайські компоненти до військових потреб. Йдеться, зокрема, про навігацію, засоби зв’язку та рішення, які допомагають краще витримувати роботу систем радіоелектронної боротьби.
Видання також звертає увагу на обмін військовими технологіями між Росією, Іраном і Північною Кореєю. Розробки та досвід, накопичені під час війни проти України, можуть поширюватися й на інші конфлікти.
Україна теж неодноразово демонструвала здатність швидко створювати нові види зброї, зокрема реактивні безпілотники. Проблемою залишаються виробничі можливості та здатність масштабувати перспективні розробки до потрібних армії обсягів.
Саме масовість Бондар називає одним із головних уроків нинішньої війни. США та НАТО вже визнають проблему і планують значно збільшувати вкладення у системи протидії безпілотникам.
Окремо експерт наголосила, що реагувати лише на вже застосовану зброю недостатньо. За її словами, сигнали про розробку Росією реактивних дронів і дешевших крилатих ракет з’являлися давно, тому нові системи мали стати очікуваною загрозою, а не несподіванкою.
