На Вінниччині повідомили про загибель захисників України Дмитра Продана, Олександра Стецюка, Миколи Афанасьєва, Сергія Федоровича та Віталія Мазура. Воїни служили на різних напрямках фронту та загинули під час виконання бойових завдань. Їхні громади повідомляють про прощання із захисниками та згадують їхній життєвий і військовий шлях. Про це інформує I-VIN.INFO.
Вінницька громада повідомила про три важкі втрати
Дмитро Продан пройшов шлях від штурмовика до бойового офіцера. 27-річний вінничанин загинув 13 серпня під час бою на Лиманському напрямку.
Дмитро Продан із Вінниці став на захист України ще на початку повномасштабного вторгнення. Він воював у складі ССО «Азов» та 3-ї окремої штурмової бригади, пройшовши шлях від солдата-штурмовика до командира взводу.
На початку великої війни Дмитро разом із побратимами приїхав до Києва, де тривали бої, та долучився до ТрО «Азов» Київ. Згодом захищав Україну на Запорізькому напрямку та брав участь у спробі деблокади Маріуполя.
Пізніше воїн служив у складі 3-ї окремої штурмової бригади. Брав участь у Херсонському контрнаступі,
а також виконував бойові завдання на Бахмутському, Авдіївському, Харківському, Луганському та Лиманському напрямках.
За військову службу Дмитра нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Нагороду йому особисто вручив Президент України.
З часом Дмитро став командиром взводу. За словами рідних, він неодноразово виходив на позиції разом зі своїми бійцями та ставився до кожного з них справедливо.
Свій останній бій Дмитро Продан прийняв 13 серпня 2026 року на Лиманщині. Йому було 27 років.
«Дмитро був людиною, яка не залишалася осторонь. Усе, за що він брався, робив віддано й до кінця. Це стосувалося всього: спорту, дружби, захисту своєї країни», – розповідають рідні.
Дмитра згадують як добру, чуйною та світлу людину, яка мала гарне почуття гумору, часто усміхалася та любила життя.
Дмитро Володимирович Продан народився 25 травня 1999 року у Вінниці. Навчався у школі №6. У юності займався єдиноборствами та мав звання кандидата у майстри спорту з фрі-файту. Також любив футбол і був відданим уболівальником вінницької «Ниви».
У воїна залишилися дружина та мати.
Олександр Стецюк загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
37-річний вінничанин служив розвідником взводу спеціального призначення бригади «Червона Калина».
Олександр Стецюк долучився до захисту України у грудні 2025 року. Він проходив службу у 14-й бригаді оперативного призначення «Червона Калина», яка входить до складу 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов».
Олександр воював на Покровському напрямку та служив розвідником взводу спеціального призначення.
18 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Шевченко Покровського району Донецької області воїн загинув. Йому було 37 років.
«На жаль, він багато чого не встиг у своєму житті. Він був дуже добрим та любив тварин. У нього залишився вірний друг – вівчарка Альфа, яка досі чекає на господаря з війни», – розповіла мати Олександра.
Олександр Дмитрович Стецюк народився 9 серпня 1988 року у Вінниці. Дитинство провів у селі Дашківці Вінницького району, яке дуже любив. Допомагав родині по господарству, мав багато друзів і змалечку добре ставився до тварин.
Після школи №29 Олександр навчався у Вінницькому будівельному технікумі, а згодом продовжив освіту у Київському національному університеті будівництва та архітектури.
Майже десять років працював у «Вінницяоблводоканалі». Пізніше жив і працював за кордоном – у Болгарії, Туреччині, Польщі та Чехії. Зрештою повернувся до України та долучився до її захисту.
Микола Афанасьєв, воїн, який загинув на Донеччині. Захисник понад півтора року вважався безвісти зниклим. Його тіло вдалося ідентифікувати після репатріації та проведення експертиз.
21 вересня Вінницька громада проводить в останню путь Миколу Афанасьєва – військовослужбовця, який захищав Україну на Херсонському та Донецькому напрямках. Воїн загинув 25 листопада 2024 року поблизу села Вознесенка Покровського району Донецької області.
До лав Збройних Сил України Микола Афанасьєв приєднався у травні 2022 року. Спочатку служив у 456-й бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди, де обіймав посаду начальника радіомаркерного пункту групи радіонавігації та посадки літаків.
Захисник брав участь у боях на Херсонщині, де отримав поранення. Після цього продовжив службу на Донеччині. Там воював у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти як головний сержант – командир стрілецького відділення стрілецького взводу.
За службу Микола був відзначений нагородами «Золотий хрест» та «За зразкову службу».
Після загибелі воїна рідні тривалий час не знали про його долю. Миколу вважали безвісти зниклим. Майже два роки близькі та друзі чекали на будь-яку звістку й продовжували його пошуки.
Після повернення тіла в Україну та проведення необхідних експертиз особу захисника вдалося встановити. З’ясувалося, що Микола Афанасьєв загинув 25 листопада 2024 року під час бойових дій поблизу Вознесенки на Донеччині.
«Він був надзвичайно працьовитим, завжди цінував родину та друзів. Микола цінував час та любив життя. На нього завжди можна було покластися. Присвятив життя сім’ї, друзям, енергетиці й інженерії. А згодом став оборонцем України та загинув за свободу і незалежність своєї Батьківщини», – розповідають рідні воїна.
Микола Іванович Афанасьєв народився 22 травня 1971 року у Вінниці. Навчався у школі №12, а вищу освіту здобув у Вінницькому технічному університеті за спеціальністю «інженер-електрик».
Після університету чоловік проходив строкову військову службу, а згодом розпочав професійний шлях в енергетичній галузі.
Працював у «Вінницяенерго», «Вінницяобленерго», а також на підприємствах «Малі ГЕС», «Енергоінвест» та «Гідрокаскад».
За роки роботи Микола долучався до налагодження, запуску та експлуатації численних енергетичних об’єктів у різних регіонах України. Зокрема, стояв біля витоків розвитку сонячної енергетики на Вінниччині.
Життя Миколи Афанасьєва поєднувало роботу в енергетиці, любов до родини та друзів і службу Україні. Останні роки свого життя він присвятив захисту держави.
Тростянеччина прощається із загиблим воїном.
Сергій Федорович 43-річний захисник загинув 18 вересня на Дніпропетровщині під час виконання військового обов’язку.
18 вересня в районі населеного пункту Райполе Синельниківського району Дніпропетровської області загинув житель Тростянеччини Сергій Федорович.
43-річний солдат служив сапером 2-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А2980.
Життя захисника України обірвалося під час війни.
Тростянеччина провела в останню путь захисника Віталія Мазура. 42-річний житель села Савинці загинув на Харківщині під час виконання бойового завдання.
Тростянеччина попрощалася із захисником України Віталієм Мазуром, жителем села Савинці. Військовослужбовець загинув 7 вересня 2026 року поблизу села Новоолександрівка Чугуївського району Харківської області внаслідок ураження FPV-дроном.
Віталій Мазур народився 19 червня 1984 року в Савинцях. Там пройшли його дитинство та юність, навчався у місцевій школі. Вищу освіту здобув у Вінницькому національному аграрному університеті.
Після навчання чоловік працював на Тульчинському молокозаводі, певний час перебував за кордоном, а згодом працював у Києві на підприємстві «Віяр».
27 червня 2025 року Віталія призвали на військову службу Деснянським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Києва.
Він служив стрільцем-зенітником відділення зенітного ракетного взводу 2-го механізованого батальйону військової частини А5000 159-ї окремої механізованої бригади. Військове звання – солдат.
Побратими, рідні та друзі запам’ятали Віталія як щиру, доброзичливу та життєрадісну людину. Він цінував родину, підтримував близьких і завжди був готовий допомогти тим, хто цього потребував.
Читайте також: Російські дрони атакували Україну вночі: є загибла та постраждалі.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: funerals.com.ua
