Росія роками використовує "міжнародних спостерігачів" для легітимізації своїх дій на окупованих територіях. За задумом Москви, іноземці мали приїжджати на Луганщину та Донеччину й підтверджувати потрібну картинку: вибори нібито конкурентні, голосування — прозоре, а результати — законні. Коли Кремль ще підтримував декорацію "незалежних республік", на так звані вибори туди масово звозили "спостерігачів" і "міжнародних журналістів". У 2022 році той самий прийом використали під час псевдореферендумів про "приєднання" окупованих територій до Росії. Іноземні обличчя в кадрі мали створювати враження, ніби за російським сценарієм стежить — і його визнає — світ.
Цього року з "міжнародною підтримкою" вийшло значно скромніше. Іноземців на окупованих Луганщині та Донеччині стало в рази менше, а в Донецьку серед "експертів" опинилися учасники російського молодіжного форуму. "Реальна Газета" з’ясувала, кого Москва цього разу привезла на окуповані території під виглядом міжнародних спостерігачів, які зв’язки ці люди мають із Росією та хто допомагав створювати для псевдовиборів міжнародну картинку.
З фестивалю молоді — на фейкові вибори.
Кого привезли на окуповану ДонеччинуОкупованій Донеччині “міжнародних спостерігачів” не дісталося — приїхали “молоді електоральні експерти”. Тобто люди різного роду діяльності з невизначеним правовим статусом. Їх повезли на виборчі дільниці до Маріуполя та Тельманового (українське Бойківське).
“Експерт” з Узбекистану Шохрух Чорієв роздавав коментарі про повну інтеграцію регіону до РФ та закликав Україну “повчитися” у Донецька проводити “вибори”. Експерт і порадник Чорієв не представляв жодну організацію. Також не вдалося знайти інформацію про його попередній досвід міжнародного спостереження за виборами. Адже Шохрух Чорієв – узбецький історик, музейний експерт, дослідник історії Туркестану та банків Російської імперії, який співпрацює з “Россотрудничеством”. Минулого року він презентував у Ташкенті книгу "Россия и Центральная Азия: история и культура", яку якраз підготувало Россотрудничество. Захід проводив "Русский дом". Чорієв публічно рекомендував книгу як матеріал для молоді та студентів і говорив про необхідність протидіяти "искаженной информации". Знову ж таки — ніяких виборів.

Шохрух ЧорієвЗа кілька днів до “виборів” на ТОТ Чорієв був учасником російського Міжнародного фестивалю молоді в Єкатеринбурзі. Це ще один пропагандистський захід, організований Кремлем. Влада позиціювала його як майданчик для культурного обміну. Водночас фестиваль використовували для поширення кремлівських наративів серед іноземної молоді. Зокрема, там відкрили виставку "Катастрофа пам'яті. Неонацизм у XXI столітті", матеріали якої переклали сімома мовами. Експозиція просувала російську тезу про "український нацизм", проводячи паралелі між сучасною Україною та нацистською Німеччиною і представляючи події 2014–2026 років у вигідній Кремлю інтерпретації. Саме звідти у Донецьк поїхав історик та новоявлений “електоральний експерт” Шохрух Чорієв.
Ібн Белал Мохаммад Еса — викладач з Бангладеш хоча б має стосунок до виборчої тематики: він писав про виборчі системи, політичні партії та адміністративну реформу. Водночас інформації про його участь у міжнародних місіях зі спостереження за виборами знайти не вдалося.

Ібн Белал Мохаммад ЕсаЯк і Чорієв, до поїздки на Донеччину Еса був на організованому російською владою Міжнародному фестивалі молоді.
Сам він повідомляв, що пройшов конкурсний відбір і поїхав до Єкатеринбурга представляти Бангладеш. Фестиваль завершився 17 вересня, а вже 20 вересня Еса з'явився на окупованій Донеччині.
Там російські медіа вже називали його "міжнародним електоральним експертом". Разом з іншими іноземцями він відвідував дільниці в окупованих Маріуполі та Тельмановому. Російське видання OrdoMundi стверджувало, що делегація не побачила порушень і високо оцінила організацію голосування. Сам Еса назвав голосування "політичним актом" і говорив про "відповідальність перед країною і людьми".
Набіль Белкасс — марокканський молодіжний активіст, який кілька років співпрацює з російськими державними та навколодержавними проєктами. Він очолює марокканський офіс російського World Youth Festival, публікується на майданчику Російської ради з міжнародних справ і називає себе "послом" російської премії #МЫВМЕСТЕ.

Набіль БелкассБелкасс також має контакти з Россотрудничеством. У 2025 році він виступав у "Русском доме" в Рабаті на зустрічі з марокканськими журналістами до 80-річчя завершення Другої світової війни.
Під час заходу оголосили про створення "Історичного клубу: Момент істини", серед завдань якого Белкасс називав популяризацію ролі Росії у світовій історії та збереження російсько-марокканської "спільної історичної пам’яті".
Як і попередні два спікери, Белкасс до поїздки на ТОТ був на Міжнародному фестивалі молоді в Єкатеринбурзі. Також він встигнув зʼїздити до Рязані та Тули, щоб поспостерігати за виборами там. На окупованій території його представляли як "електорального експерта", хоча у відкритих джерелах його згадували як учасника міжнародних чи проросійських проєктів, а не як професійного спостерігача за виборами.
Коли Белкасс приїхав на окуповану Донеччину, то почав повторювати тези російської пропаганди про "добровільність", "гордість" і нібито прозорість голосування: люди приходять “дисципліновано” і “з усмішкою”, бо нібито пишаються російським громадянством і тим, що стали "частиною Росії". Самі вибори в окупованому Донецьку він назвав "унікальною подією" через "історичний і політичний контекст".
Кого привезли до Луганська підтверджувати "прозорість" виборів
Серед "міжнародних спостерігачів" у Луганську російська пропаганда отримала особливо впізнаване прізвище — Альєнде. Пабло Сепульведа Альєнде є онуком колишнього президента Чилі Сальвадора Альєнде, але до окупованої Луганщини він приїхав уже зі своїм політичним багажем і налагодженими контактами в Росії. Лікар за фахом, Сепульведа довгий час жив у Венесуелі, а після повернення до Чилі спробував зайти до великої політики та пройти до Конституційної конвенції як незалежний кандидат, однак вибори програв. Після цього він залишився у лівому активістському середовищі, а згодом дедалі частіше почав з’являтися на міжнародних заходах, пов’язаних із Венесуелою та Росією.

Пабло Сепульведа АльєндеУ квітні 2026 року він побував у Москві на міжнародному форумі, який організувала парламентська партія "Справедливая Россия". Там онук Альєнде пропонував налагодити регулярні поставки російського пального та медикаментів на Кубу.
У Москві онук Сальвадора Альєнде зустрівся з онуком Фіделя Кастро — Фіделем Антоніо Кастро Смирновим. Разом вони пішли на зустріч із представниками російських громадсько-політичних структур,
де говорили про спільні проєкти та "народну дипломатію". Так у Москві фактично зібрали нащадків двох найвідоміших латиноамериканських революційних родин.
А вже за кілька місяців онук Альєнде опинився в окупованому Луганську — тепер у ролі "міжнародного спостерігача" на російських виборах. Він пояснював, що хоче дізнатися, як проходять російські вибори саме в Луганську, та подивитися, як живе регіон в умовах війни. Російська сторона повідомила про 79,33 % явки (показник, захмарний для Луганська), після чого Сепульведа назвав цю цифру доказом того, що в окупованому Луганську існує "истинная демократия, здоровая демократия". Він також подякував російським військовим за те, що ті, за його словами, забезпечили проведення голосування та можливість для іноземців бути присутніми на ньому.

Пабло Сепульведа Альєнде у футболці з написом "СССР"Серед іноземців, про яких говорив Сепульведа, був і колишній гонщик Formula Ford і банківський працівник Фло Осрайнік. Німецько-австрійського публіциста на окупованій Луганщині представили як міжнародного спостерігача. Побаченим він залишився задоволений:
назвав голосування прозорим, порушень не помітив і заявив, що майже не уявляє, як виборчий процес можна було б організувати краще.
Осрайнік багато років працює в середовищі німецькомовних альтернативних медіа, зокрема публікувався в RT Deutsch, а після 2022 року послідовно просуває трактування війни, дуже близьке до російської офіційної версії.

Фло ОсрайнікУ 2024 році він уперше поїхав до Росії, а звідти — на окуповану Донеччину. Результатом поїздки стала книга “Грім Донбасу. Подорожні нотатки з іншого боку історії”. У своїх текстах про Україну він називає Революцію гідності "переворотом", українську владу після 2014 року — "режимом путчистів", а повномасштабне вторгнення Росії пропонує називати не нападом, а російським "втручанням", яке, за його версією, було спровоковане розширенням НАТО.
Не надто відрізняються за змістом і його висловлювання про так звані вибори у Луганську: Осрайнік називав голосування “дуже прозорим і зручним”, сказав, що порушень не побачив, а проголосувати нібито міг кожен.
Нідії Егремі знадобився лише день в окупованому Луганську, щоб назвати російське голосування одним із "найпрозоріших" у своєму досвіді.
А наприкінці поїздки мексиканська журналістка вже розповідала, що місцеві жителі нібито "мріяли" про інтеграцію до Росії. Нідія Егремі — мексиканська журналістка і фахівчиня з міжнародних відносин. Ще до повномасштабного вторгнення, у лютому 2022 року, Егремі писала, що США нібито розпалюють кризу довкола України. Її матеріал про "темні інтереси" американських політичних і бізнесових еліт на Донбасі окремо рекомендувало читачам посольство Росії в Мексиці.

Нідія ЕгреміПісля 24 лютого її тексти стали ще ближчими до офіційної російської версії подій. Уже 26 лютого 2022 року Buzos опублікував її матеріал із заголовком "Росія "денацифікує" райони України і захищає цивільних". У ньому вона подавала російське вторгнення як відповідь на дії Заходу та Києва. Вона неодноразово виступала як експерт для пропагандистського медіа Sputnik. Наприклад, у травні 2025-го заявляла російському державному агентству, що Москва приходить до переговорів з Україною "переможною", а війну описувала як організовану Заходом proxy war.
У Луганську Егремі представили як “міжнародну спостерігачку”,
яка, поміж іншого, заявляла, що події на Луганщині демонструють рух населення до "великої інтеграції в Російську Федерацію", про яку місцеві жителі нібито "всі мріяли".
До окупованого Луганська кенійця Ахмада Абдулазіза Каді привезли як “міжнародного спостерігача” за російськими виборами. Каді — кенійський юрист, пов’язаний із парламентом Кенії, і водночас — відповідальний секретар парламентської групи "Росія — Африка". Ще до поїздки на Луганщину Каді регулярно з’являвся в ефірах державного Sputnik Africa, називав Росію надійним партнером Африки та критикував Захід. А до Луганська він дістався фактично з російського Міжнародного фестивалю молоді в Єкатеринбурзі, проведеного за указом Путіна. Уже на окупованій території "спостерігач" не обмежився оцінкою процедури голосування — він дякував російським військовим, які, за його словами, "захищають землю від ворога". Україну він звинуватив у спробах перешкодити російським виборам.

Ахмада Абдулазіза Каді Іноземні журналісти з Луганська: хто розповідає світові про "чесні вибори"Міжнародну присутність на окупованій Луганщині мали імітувати також “міжнародні журналісти”.
Щоправда, представляли вони не світову спільноту чи окрему країну, а одну конкретну країну — Росію.
Італієць Андреа Лучіді показував російські "вибори" італійській аудиторії як звичайний виборчий процес. Для Visione TV Лучіді знімав відкриття дільниць, голосування та іноземних "спостерігачів", а для каналу RT Doc Italia показував підрахунок голосів. Сам Луганськ для нього давно не випадкова точка на карті: Лучіді роками працює на окупованому Донбасі, а у 2025 році отримав російське громадянство.

Андреа ЛучідіЗ лютого 2022 року він почав регулярно працювати як репортер на Донбасі. У 2024 році навіть посольство Росії в Італії представляло його як "італійського журналіста, який переїхав до Луганська". Лучіді знімав у Луганську відкриття дільниць, виборців, членів комісій та дільницю в університеті. У тому ж сюжеті він брав інтерв'ю в іноземних "спостерігачів" із Чилі, Мексики та Кенії. І це не перші російські "вибори", які він показує з Луганська.
У березні 2024 року Лучіді вже висвітлював російські президентські "вибори" на окупованій Луганщині. Тоді Луганський інформаційний центр писав,
що він приїхав, аби люди в Італії дізналися про "реальну ситуацію в Донбасі" і про те, "чому Донбас хотів бути вільним". Пізніше він окремо розповідав італійській аудиторії про підтримку Путіна.
Італієць Вінченцо Лоруссо, якого російські медіа представляли ще одним із закордонних журналістів на виборах у Луганську, насправді давно живе в Луганську, працює з RT та російською International Reporters, має дозвіл на проживання у РФ і мріє про російський паспорт. Взагалі його дружина — луганчанка. А в Італії його не вважають журналістом, а радше блогером. Тож після трьох днів голосування Лоруссо похвалив російську виборчу систему і оголосив "фіктивними" вибори у власній Італії. Врешті він заявив, що його вразили "прекрасна організація та ефективність російської виборчої системи", особливо приміщення дільниць. Італію на цьому тлі він назвав навіть не країною “третього”, а “четвертого світу”, бо там голосують у старих і брудних школах.

Вінченцо ЛоруссоУ підсумку виходить замкнена пропагандистська система. Росія проводить вибори на окупованій території, запрошує на них лояльних іноземців у статусі "міжнародних спостерігачів", а потім їхні оцінки стають доказом "прозорості" голосування в російських медіа.
Другу частину цієї картинки забезпечують "міжнародні журналісти". Деякі з них уже давно живуть або регулярно працюють на окупованій Луганщині, співпрацюють із російськими медіа та роками відтворюють ті самі тези, які просуває російська пропаганда. Вони беруть коментарі у запрошених "спостерігачів", показують дільниці й повідомляють про "чесні" та "відкриті" вибори.
Так виникає зручне коло взаємного підтвердження: одні іноземці засвідчують легітимність голосування, інші — під виглядом незалежної міжнародної преси — розповідають про це аудиторії. Все це відбувається на зрежисованому і повністю декоративному спектаклі з намальованою явкою — на російських виборах на ТОТ.
Запис “Міжнародне визнання” своїми руками. Міжнародні спостерігачі на російських виборах на ТОТ — хто вони спершу з'явиться на Реальна газета.