29 вересня, з колонії №32 у місті Макіївка на тимчасово окупованій території (ТОТ) Донеччини по етапу вирушили 66 засуджених за кримінальними (не політичними) статтями. Куди саме направлять кожного з них направлять для подальшого відбування покарання, наразі невідомо.
Багато хто з них є громадянами України. Однак наразі всі вони вже отримали російські паспорти. Не отримує паспорт РФ лише засуджений, який категорично відмовляється прийняти російське громадянство. Паспортизацію засуджених окупанти періодично проводять у місцях позбавлення волі. Вона відбувається за незаконною прискореною процедурою, яку було введено окупантами на ТОТ ще до повномасштабного вторгнення. Однак одержання російського паспорта в умовах окупації ще не означає припинення українського громадянства.
За різними оцінками, у колонії №32 (окупанти перенумерували установи пенітенціарної системи, і ця ж колонія тепер позначена за №2 — прим. ред.), проектна потужність якої розрахована на утримання 1800 осіб, на даний момент залишалося приблизно 400 засуджених.
Невелика частина ув’язнених із 32-ї колонії,
засуджених за кримінальними (неполітичними) статтями, добровільно відгукнулася на заклик вербувальників, взяти участь у так званій «СВО» (у Кремлі війну проти України називають «спеціальною військовою операцією» — прим. ред.).
За словами звільнених з обміну українців, серед відомих ним ув’язнених, які погодилися вирушити на війну, багато хто загинув або отримав каліцтва, а дехто після повернення знову опинився за ґратами.
Проте, які спостерігали за цим процесом, зазначили, що рецидивістів, які бажають отримати свободу, шляхом участі у «СВО», не тільки в 32-й колонії, з кожним разом ставало дедалі менше: засуджені почали відмовлятися, кажучи, що не вміють воювати, і не хочуть позбудуться гарантованих ним за ґратами їжі та даху над головою.
З колонії №32 у 2025 році також було переведено військовополонених. Йдеться про українських воїнів, які потрапили в полон після 24 лютого 2022 року. У тому числі захисників «Азовсталі». Вони почали надходити до Макіївської колонії з осені 2023 року. Загалом там було до 200 захисників Маріуполя. Усі вони утримувалися окремо від інших ув’язнених.
У 2025 році частина з них була переведена в колонії на території РФ, а частина – в колонію №33 у місті Кіровське на ТОТ Донеччини, яка нині фактично є табором для українських військовополонених.
Як уже повідомляли «Новини Донбасу», з колонії №32 серед інших, буде етаповано близько 35 засуджених громадян України, які не отримували російські паспорти.
Шестеро людей вже були етаповані в серпні та вересні: п’ятеро військових, які потрапили в полон до повномасштабного вторгнення, і один цивільний. За отриманими від них вісточками, один із них транзитом побував у Красноярському СІЗО, інший — у виправному центрі міста Воткінська Удмуртської Республіки РФ.
Усіх полонених українців було незаконно засуджено окупантами за тяжкими статтями (екстремізм, тероризм, шпигунство) на тривалі терміни: від 10 до 17 років. Більшість ув’язнені з 2017-2020 років. У деяких термін їх покарання добігає кінця.
За інформацією близьких в’язнів, усі ці українські полонені подано до списків на обмін. Останній обмін, в рамках якого були звільнені українці, що утримувалися в цій колонії, відбувся 14 серпня 2025 року.
До нього обміни, куди потрапляли цивільні полонені, у тому числі з цієї колонії, були наприкінці 2017 та 2019 років.
Про плани фактично розформувати Макіївську колонію №32 «Новини Донбасу» писали ще у серпні.
Як причини окупанти називають неможливість забезпечити умови утримання засуджених у зимовий період: немає регулярних поставок побутового вугілля для опалення приміщень, а також на ТОТ Донеччини спостерігаються систематичні перебої з електрикою та водою. Тому колонію поспішають розселити до листопадових холодів. Крім того, на кордонах ТОТ Донбасу активізувалися бойові дії.
Ще однією з причин переведення «політичних» у різні російські колонії також є зміни в російському законодавстві, якими визначено, що засуджені за екстремізм і тероризм мають відбувати покарання подалі від місця проживання їхніх близьких і бути розкидані різними колоніями впереміж із кримінальниками. Це найбільше непокоїть і самих українських полонених, і їхніх близьких.
Навіть ті, хто перебуває на окупованій території України, тепер навряд чи зможу відвідувати своїх близьких у російській колонії – у тому ж Красноярську, бо це дуже далеко та дорого. І телефонні переговори також обійдуться дорожче: між регіонами Росії зв’язок знаходиться в роумінгу.
Крім того, сусідство з російськими засудженими за кримінальними (неполітичними) статтями, нічого доброго українським політв’язням не обіцяє. І найголовніше, що поки що ніхто не знає про кінцеву точку етапу українських полонених, які очікують обміну по 7-9 років.
Авторка Олена Смирнова
