На командному пункті українського дивізіону "Посіпаки" 39-го зенітного ракетного полку кипить робота. Військові слідкують за мапою на великому екрані, яка без зупинки поповнюється новими мітками дронів, що долають лінію фронту. Задача операторів – координувати екіпажі дронів-перехоплювачів, які збивають ворожі безпілотники на Запорізькому напрямку.
Раптово серед десятків об'єктів з'являється новий. Він одразу виділяється, рухаючись вздовж фронту на великій швидкості. Це один із нових російських реактивних дронів, які почали активно застосовуватись наприкінці літа.
Командир дивізіону із позивним "Рамзес" дає команду ігнорувати ціль – на швидкості 500 км/год її не зможуть наздогнати звичайні перехоплювачі.
За декілька місяців такі прориви стали рутинними. Потік дронів не припиняється ні на день. Проте змінилася тактика: на заміну великим групам "Шахедів" прийшли одиничні реактивні дрони, що летять з інтервалом кожні 20-30 хвилин. Більшість з них успішно долає лінію фронту.
Командний пункт дивізіону "Посіпаки" 39-го ЗРП "Оборонка" Далекобійні дрони на цей напрямок прилітають з російського дронопорту окупованого Донецька.
Вони долають сотні кілометрів уздовж лінії фронту в бік Дніпровського водосховища, де рельєф ускладнює їхнє перехоплення.
"Вони йдуть непоміченими по окупованих територіях, набирають висоту та швидкість. А потім в останній момент заходять в наше поле зору вже на п'яти або восьми тисячах метрів. Там, де їх вже не дістає ПЗРК чи зенітні комплекси", – каже Рамзес.
Здебільшого росіяни використовують модифікацію "Герань-4" з реактивним двигуном, яка веде свій розвиток ще від іранського Shahed-136. Проте бувають і нові "Герань-5", які мають зовсім іншу конструкцію та нагадують крилату ракету.
"Герань-5" Такі дрони часто замість польоту "наосліп" вручну керуються оператором, що зробило їх ще смертоноснішими. Втративши доступ до Starlink, росіяни перейшли до використання mesh-мереж, які дозволили будувати у повітрі радіомости із "ланцюжка" дронів. Тобто кожен наступний дрон є ретранслятором сигналу для попереднього. Це дозволяє побудувати "міст" до оператора та керувати ними в режимі реального часу.
"У серпні по всій Україні вони використали близько 2400 реактивних і 2400 звичайних "Гераней". З них через нашу зону відповідальності пройшла, мабуть, третина або чверть дронів. І співвідношення приблизно таке ж", – розповідає Рамзес.
За даними Повітряних сил України, в серпні українським військам вдалося перехопити лише 1460 російських реактивних дронів. Головна причина – дефіцит зенітних ракет та відсутність швидкісних перехоплювачів.
"Оборонка" розповідає, чому реактивні "Германі" стали такою проблемою для ППО і які рішення може підготувати Україна. Відеоверсію репортажу та повне інтерв'ю зі спікерами дивіться на нашому YouTube-каналі.
https://www.youtube.com/embed/351OdciNq6o?feature=oembed
Росія робить ставку на реактивні "Герані" Поява реактивних "Гераней" відкрила вікно можливостей для російських глибинних ударів по українських тилах. Однак зростання виробництва нових дронів стримує залежність від поставок реактивних двигунів із Китаю.
Проблемою також є висока аварійність китайських двигунів. Аналіз уламків, проведений однією з профільних інституцій, до якого отримала доступ "Оборонка", свідчить про втрату великої кількості дронів через руйнування агрегату після кількох годин польоту. Частково це вдалося виправити лише ремонтом поставлених двигунів вже в Росії.
Реактивний двигун російського безпілотника "Герань-4" Анна Штопенко / "Оборонка"
Станом на початок вересня двигуни китайської компанії Telefly почали збирати із готових комплектів у центрі виробництва російських дронів в Алабузі.
Залишки реактивного двигуна "Герань-4" Анна Штопенко / "Оборонка" Крім того, найпростіші елементи конструкції почали виготовлятися в Росії, що свідчить про плани масштабування їхній випуск та локалізацію комплектуючих на території країни.
Сліди ремонту на деталі реактивного двигуна "Герань-4" Анна Штопенко / "Оборонка" Уповноважений Президента з питань санкційної політики Владислав Власюк розповів "Оборонці", що у нових дронах досі використовується західна електроніка, зокрема, польотний контролер виробництва США. Втім, критичні елементи як двигун, тепловізійна камера та системи захищеного зв'язку постачаються Китаєм.
"Китайська сторона офіційно отримує всю необхідну інформацію про використання цих компонентів у російській зброї. У відповідь ми чуємо лише пояснення, що завадостійка антена супутникової навігації не належить до категорії товарів військового призначення. Тому на неї не поширюються відповідні експортні обмеження.
Останнє, що я запропонував китайським партнерам, – перенести деякі компоненти до списку товарів військового призначення. Втім, я очікую, що відповідь буде негативною", – розповідає Власюк.
Спроба розвитку дронів-перехоплювачів Через складність перехоплення реактивні дрони опинилися серед найбільших проблем України поряд із балістичними ракетами. У відповідь на нову загрозу до експериментальних підрозділів уже почали надходити перші зразки швидкісних перехоплювачів.
Керівник державного оборонно-технологічного кластеру Brave1 Андрій Гриценюк розповів "Оборонці", що пошук рішень почався за рік до масової появи реактивних "Гераней".
"Ще влітку 2025 року, після того як дрони-перехоплювачі змогли закрити небо від звичайних "Шахедів", ми почали аналізувати, куди спрямувати наші зусилля. Саме тоді почалося фінансування команд, що займались рішеннями проти реактивних дронів. Мова не лише про швидкісні перехоплювачі, а й про зенітні ракети та турелі", – каже він.
До створення високошвидкісних дронів проти реактивних "Гераней" залучено 22 команди розробників. Із них дванадцять отримали державне фінансування від Brave1.
Це проєкти дронів із мініатюрними турбореактивними двигунами, а також електричні моделі з пропелерами.
Ще одним перспективним напрямком є дрони з імпеллерним двигуном, який конструктивно нагадує турбодвигун, але приводиться в дію від електробатареї.
За словами Гриценюка, в бойових умовах вже використовується сім перехоплювачів, які мають на своєму рахунку збиття реактивних дронів.
Одним із таких наразі є невідомий перехоплювач з турбореактивним двигуном, помічений на озброєнні СБУ. На відео дрон наздогнав та уразив російську "Герань-5", середня швидкість якої сягає 500-600 км/год.
Невідомий реактивний дрон-перехоплювач Служба безпеки України За словами Гриценюка, уряд вже законтрактував нові перехоплювачі у кількостях, які "давно перевалили за тисячу". Однак їхнє виробництво ще перебуває на етапі масштабування.
"Ми обов'язково наздоженемо випуск російських дронів. Але це не відбудеться миттєво. Ми можемо згадати період застосування звичайних "Шахедів", тоді масштабування перехоплювачів зайняло пів року. Зараз ми робимо все для пришвидшення процесів, але цього не станеться за дні чи за тижні", – зазначає очільник Brave1.
Однією із задач на шляху до масштабування нових перехоплювачів є поставки мініатюрних турбореактивних двигунів. У Brave1 оптимістично налаштовані щодо цього.
"Раніше їх в Україні не було. Жодна приватна компанія не виробляла. У 2025 році ми запустили програму, розпочали програму фінансування, виділили це в окремий сегмент, почали працювати з виробниками. І станом на зараз уже 11 українських компаній створюють турбореактивні двигуни. Шість з них вже виробляють їх на достатньо серійному рівні. Це зайняло більше, ніж півтора року", – зазначає він.
Втім, на початок жовтня нові розробки ще не досягли помітного впливу на українську протиповітряну оборону. За словами Володимира Зеленського, головним засобом протидії реактивним дронам залишається авіація, яка перехопила половину від збитих реактивів. Через брак ракет літаки використовують небезпечну тактику, входячи у близький контакт для стрільби з гармат.
Другим за ефективністю засобом стали раніше невідомі дрони "Барс", які за місяць перехопили третину збитих "Гераней". Проте може йтися не про новий перехоплювач,
а переобладнаний під зенітні задачі однойменний далекобійний дрон.
Самих лише дронів – замало Опитані "Оборонкою" посадовці та військові застерігають від оманливої віри у "срібну кулю", яка розв'яже всі проблеми. Подолати проблему реактивних "Шахедів" допоможе лише комплекс різного озброєння та його грамотне застосування.
Важливим напрямком розробки проти реактивних дронів є створення зенітних ракет, які будуть дешевшими за далекобійний дрон та доступними для масового виробництва.
Україна має низку проєктів на різній стадії. Наприклад, раніше "Оборонка" розповідала, що на виставці MSPO-2026 українське КБ "Луч" презентувало власну зенітну ракету для ЗРК "Оса" та невелику ракету на базі ПТРК "Бар'єр". Ще одна компанія показала прототип мультикаліберного комплексу "Шершень".
Зенітна ракета РК-2ПЗ від ДККБ "ЛУЧ" на виставці MSPO-2026 "Оборонка" Фінансування ракетного напрямку намагаються стимулювати і на рівні відносно молодих компаній. Це напрямок з'явився у кластері Brave1 ще у 2024 році, однак розробка перших зразків зайняла два роки. Серед десяти українських команд дві вже готуються до виводу своїх розробок у бойове використання.
"Вони дешеві та прості у виробництві. Однією із умов було обмеження вартості ракети $20 000 доларів", – каже Гриценюк.
Амбітність таких проєктів підкреслює середня вартість ракет на ринку: від сотні тисяч за постріл від Stinger до півмільйона доларів за ракету AIM-9X до F-16.
Очікується, що навіть використання двох-трьох таких відносно дешевих ракет проти російського далекобійного безпілотника матиме прийнятну ціну відносно цілі. За різними оцінками, вартість звичайної "Герані" сягає $70 000, а вартість реактивної модифікації може бути вищою на декілька десятків тисяч доларів.
Упродовж наступних місяців Україну чекає важка битва за стратегічну інфраструктуру, яку Росія намагається вибити, користуючись вікном можливостей. І за відсутності достатніх поставок зброї українська армія повинна покладатися на власні технології.
Дієвий захист зможе забезпечити лише комплексне рішення – комбінація новітніх перехоплювачів, автономних турелей, зенітних гармат, авіації та ЗРК.
Наприклад, в умовах дефіциту ракет Україна почала застосовувати вітчизняні автоматизовані турелі з великокаліберними кулеметами. Як розповів міністр оборони Євген Хмара, їхня кількість на озброєнні українського війська вже вимірюється сотнями.
Пошук оптимальної комбінації засобів протидії може тривати ще певний час.
