У жовтні Сили оборони провели першу в Україні операцію з евакуації пораненого бійця дроном. Костянтин Маґура Власенко пробув на позиції 491 день. Витягнути його по землі було неможливо, повідомляє Оборонка.
2 червня 2025 року піхотинець 30-ї механізованої бригади Костянтин Маґура Власенко разом із напарником вирушив на позицію Купʼянському напрямку, яка розташовувалися на лівому березі річки Оскіл. У сірій зоні він переховувався спочатку в одному місці, але потім позицію затопило. Далі Маґура переховувався в одній із закинутих будівель. Напарник Костянтина загинув при переході на запасну точку.
14 лютого 2026 року російський дрон скинув боєприпас і поранив Власенку обидві ноги. Щоб вижити, він самостійно ампутував собі кінцівки. Евакуювати його по землі було неможливо. Підходи відрізала річка Оскіл, щільне мінування та постійне чергування російських дронів.
Військові намагалися задіяти НРК для евакуації Костянтина Власенка, але російські війська виявили та знищили платформу ще на підході. Піхотні групи теж не могли дійти через щільну присутність росіян у повітрі та інфільтровану піхоту довкола позиції.
Ідея евакуювати бійця повітрям виникла у начальника розвідки другого мехбату з позивним Алекс, який курує напрямок БпЛА в батальйоні. При цьому від задуму до самого вильоту минуло майже пів року. Військові мали штатні бомбери Heavy Shot, але вони не підходили. Тому для цієї операції вони залучили новостворений важкий безпілотник Heavy Shot Аюдаг-6 з вантажопідйомністю до 130 кг, оснащений вантажною лебідкою.
«Ми давно працювали з бомберами Heavy Shot і підтримували контакт із компанією Gurzuf Defence. Коли я дізнався, що вони тестують новий важкий борт Аюдаг-6, одразу вийшов на них із цією нестандартною задачею. Дрон тоді ще не був до кінця готовий, але розробники загорілися ідеєю», — розповідає Алекс.
У Gurzuf Defence кажуть, що ніколи не ставили собі мету розробити евакуаційний борт, але «завжди розуміли, що за певних обставин дрон має бути здатним виконати рятувальну місію».
«До підготовки цієї операції ми попросили долучитися підрозділи, які вже мають досвід евакуації на НРК. Саме ці фахівці налаштовували лебідку та системи кріплення», — розповідає співзасновник Gurzuf Defence Павло Фельдблюм.
Компанія доопрацьовувала платформу декілька місяців на прохання підрозділу. Потім додатковим оснащенням борта зайнялися фахівці роти безпілотних наземних систем 92-ї окремої штурмової бригади, а над плануванням операції, яке зайняло два місяці, працював штаб другого батальйону 30 омбр. Загалом до підготовки та планування залучили близько 15 військовослужбовців.
Головний ризик полягав у процесі підвішування — Костянтин Власенко мав закріпитися на тросі самостійно. Для цього йому скинули альпіністське спорядження та телефон з відеоінструкцією як користуватися кріпленням.
https://www.facebook.com/reel/2587589051714529/&show_text=0&width=560
Також українським військовим довелося спланувати відволікаючий маневр, адже російська розвідка могла легко помітити важкий дрон. Окрім бійців другого батальйону 30 омбр, до операції також залучили підрозділи 14 та 43 окремих механізованих бригад та ж засоби 10-го армійського корпусу. Спеціалісти 3 армійського корпусу допомогли налаштувати систему РЕБ на Аюдагу перед вильотом.
На випадок поломки чи збиття дрона над лівим берегом Осколу українські військові підготували «план Б» — розвідувальні групи та екіпажі НРК перебували поблизу резервних точок аварійної посадки.
На проміжній позиції пораненого відчепили від лебідки і перемістили на НРК Миротворець, який проїхав бездоріжжям ще 8 кілометрів. У безпечній зоні евакуаційна група перевантажила Костянтина на автомобіль й відвезла до стабпункту, де хірурги надали йому невідкладну допомогу.
Сам боєць розповідає, що політ пройшов спокійно: «Коли приземлився, відчув безпеку і полегшення — скоро нарешті побачу свою родину. Окремо велика подяка моєму діловоду з позивним Лівша за те, що дуже балував мене смаколиками».
У коментарі ICTV він розповів, що росіяни пропонували йому здатися в полон та психологічно тисли на нього, але він «не міг собі цього дозволити».
«Дуже сильно переживав, коли над водою летіли, бо я плавати не вмію. Висота була три десятиповерхівки, а потім ще вище було», — додав Костянтин Власенко.
Попереду його чекає реабілітація, протезування та робота з психологом.
