Війна

Остання мешканка Малої Токмачки вмовила росіянина здатися в полон і майже місяць виходила з військовими до Запоріжжя

16 лис•ЗаБор

На Запоріжжі 64-річна Світлана Подольська п'ять місяців прожила поруч із українськими військовими, залишаючись єдиною цивільною мешканкою Малої Токмачки. Жінка пережила численні російські обстріли, допомогла переконати окупанта здатися в полон, а після руйнування власного будинку майже місяць добиралася до безпечної території разом із бійцями 118-ї окремої механізованої бригади. Нині вона перебуває в Запоріжжі поруч із донькою. Детальніше – «ЗаБор».

Стали відомі нові подробиці незвичайної історії порятунку останньої мешканки прифронтового села Мала Токмачка Пологівського району.

Про пережите Світлана Подольська розповіла журналістам, які зустрілися з нею та військовими, що допомогли їй вибратися з небезпечної території.

Сама Мала Токмачка за час повномасштабної війни стала своєрідним символом стійкості українських захисників. Уже п'ятий рік російські війська не можуть встановити контроль над селом, хоча окупанти та їхні пропагандисти неодноразово оголошували про його нібито захоплення. Такі заяви вже перетворилися на справжній інтернет-мем: у соцмережах жартують,

що росіяни постійно «беруть» Малу Токмачку, але щоразу змушені починати все спочатку.

Попри численні російські повідомлення про «взяття» села, вони не відповідають дійсності. Ще 6 листопада в Угрупованні військ «Південь» офіційно підтвердили, що Мала Токмачка залишається під контролем Сил оборони України. За словами військових, неправдиві заяви про захоплення населеного пункту вже стали системною практикою російського командування.

П'ять місяців поруч із військовими64-річна Світлана Миколаївна до останнього не хотіла залишати рідне село. Навіть під постійними російськими обстрілами жінка доглядала за господарством, годувала тварин та працювала на городі.

За її словами, вона сподівалася, що війна невдовзі завершиться і не доведеться покидати власний будинок.

Однак ситуація у Малій Токмачці ставала дедалі небезпечнішою. Після загибелі останнього односельця Світлана фактично залишилася єдиною цивільною мешканкою села.

Згодом російська авіабомба зруйнувала її будинок. Тоді жінка звернулася по допомогу до українських захисників.

Через складну безпекову ситуацію організувати швидку евакуацію не вдалося.

Наступні п'ять місяців Світлана Миколаївна провела поруч із бійцями 118-ї окремої механізованої бригади.

Допомогла російському військовому здатися в полонПід час перебування у прифронтовому селі сталася ще одна незвичайна подія.

Як розповіла Світлана Подольська, їй вдалося допомогти російському військовому здатися в полон українським захисникам.

Жінка декілька днів спілкувалася з окупантом, який зрештою погодився здатися. Після цього вона звернулася до українських військових та допомогла організувати його передачу.

Цю історію підтвердив і сам полонений, який розповів журналістам, що спілкувався зі Світланою та через неї домовився про здачу українським військовим.

Майже місяць добиралися до безпечної територіїНаприкінці вересня Світлана Миколаївна разом із бійцями 118-ї бригади вирушила з Малої Токмачки.

Із собою жінка забрала двох собак.

Шлях до безпечної території виявився надзвичайно складним. Через постійні загрози та бойові дії група просувалася дуже повільно.

За словами учасників евакуації, іноді за добу вдавалося подолати лише кілометр-півтора. На шляху довелося кілька разів долати водні перешкоди.

Під час однієї з переправ Світлана заплуталася у дроті, але військовий Віктор допоміг їй вибратися.

Попри всі труднощі, 21 жовтня жінка разом із захисниками нарешті дісталася безпечної території.

Тепер жінка живе у ЗапоріжжіНині Світлана Подольська перебуває у Запоріжжі, де її чекала донька, яка виїхала з Малої Токмачки ще три роки тому.

Військовослужбовці 118-ї бригади допомогли жінці знайти та винайняти житло.

Після пережитого Світлана продовжує спілкуватися зі своїми рятівниками. За словами військових, за час спільного перебування вони стали справжньою родиною.

Під час зустрічі з журналістами жінка пригостила захисників домашніми пиріжками.

Водночас Світлана Миколаївна зізнається, що досі згадує рідний будинок та мріє колись повернутися до Малої Токмачки.

Дія

Читайте ще