Головний редактор видання Остров Сергій Гармаш в інтерв'ю Radio NV розповів, як окупанти, ймовірно, готуються до великого наступу в Донецькій та Луганській областях, щоб виконати наказ російського диктатора Володимира Путіна, а також про те, які проблеми у них виникають
https://www.youtube.com/watch?v=LqnEvTLkwaw&t=1072s
— Давайте з евакуації колаборантів на Луганщині розпочнемо. Що вона може означати? Що там зараз відбувається?
— Мені здається, що зараз обидві сторони використовують тактику, так би мовити, пошуку слабких ланок. Де тонко — там рветься, як кажуть. І на Луганщині зараз якраз слабка ланка РФ, маю на увазі російської оборони, чи наступу, як вони там вважають.
Там є певні тактичні успіхи українських військових. Тому, можливо, готуються до контрнаступальних дій. Думаю, що певну роль грає і просто бажання окупаційної влади показати Кремлю те, що вони борються, що вони готуються, так би мовити, до військових дій. Просять кошти з центру, з Москви.
Казати одночасно і про евакуацію, і про захоплення всієї території Донбасу до березня, як нам анонсують це…
— Якісь неспівпадіння відбуваються і з їхнього боку. Сергій Гайдай, голова Луганської ОВА, каже про те, що російські окупаційні війська збільшили кількість своїх атак на Луганщині. Гаряче зараз поблизу Білогорівки і в районі Кремінної, але Збройні сили України тримають оборону, не пускають туди ворога.
— Як пам’ятаємо, кілька тижнів тому Збройні сили України вели наступ в цих районах, тому ситуація дуже швидко змінюється.
Думаю, що обидві сторони розуміють, що ситуація не є сталою, і готуються до можливого розвитку подій в несприятливих для себе умовах.
— Поговоримо про наказ Путіна — захопити територію Донецької і Луганської областей до березня. Це Головне управління розвідки Міністерства оборони України про це повідомляє. Чи є ознаки підготовки Росії до такої спроби масованого наступу й захоплення сходу України? Ці плани вже кілька разів змінювалися від самого початку цієї повномасштабної війни.
— Я дуже критично сприймаю інформацію, яка надходить від наших військових чи тим більше спецслужб, тому що немає такої інформаційні агенції, як Головне управління розвідки чи Генштаб.
Якщо вони видають якусь інформацію, то це з якоюсь метою, це не означає, що вона не є правдивою, але означає, що вони акцентують на ній.
Важко казати, чи дав Путін дійсно такий наказ. А от щодо об'єктивних ознак підготовки наступу, то, орієнтуючись на повідомлення Генштабу, там відбувається концентрація певних сил та ресурсів.
Щодо суб'єктивного сприйняття цієї ситуації. У мене є знайомі в Донецьку, в Луганську. Дійсно в Донецьку стало більше а військових, як вони кажуть, візуальний просто, тобто важко казати про цифри, але візуально більше. Більше заторів зараз на кордонах з РФ, тобто везуть дуже багато машин. Що вони везуть, люди не знають, але везуть.
Остання ознака — це повідомлення Гайдая про відключення мобільного зв’язку на Луганщині. Чесно кажучи, мені важко коментувати. Зв’язувався із своїми луганськими джерелами і вони дуже здивувались. Кажуть, що в них давно вже немає мобільного зв’язку, навіть не пам’ятають, коли він був. Російські оператори не працювали на окупованих територіях через можливість санкцій, а місцевий Лугаком, як він називається, мав дуже поганий зв’язок,
тобто він начебто й був, але фактично ним неможливо було користуватися, тому вважали, що його немає.
Припускаю, що якраз на тих ділянках, які прилягали до лінії фронту, тобто, де, можливо, добивали наші мобільні оператори, зв’язок був. А зараз працюють якісь РЕБи, технічні засоби, щоб подавляти цей зв’язок для того, щоб наші громадяни, які допомагають нашим спецслужбам, військовим, не могли передавати інформацію розвідувального характеру. Це також є ознакою підготовки до можливого наступу.
— Донеччина. Дуже гаряче днями у Маріуполі. 1−2 лютого там лунали потужні вибухи, про них розповідав радник міського голови Маріуполя Петро Андрющенко. Що вам відомо, розкажіть, будь ласка. Хтось знову невдало курив?
— Ми знаємо, що зараз Маріуполь є одним з логістичних центрів РФ для постачання всіх ресурсів на захоплений південь України. Після того, як відбулася неприємна річ із Кримським мостом, вони намагаються [налагодити] логістичні шляхи, які б йшли в Приазов’я.
До речі, через це зараз відбуваються важкі бої в Вугледарі. Тому що у Вугледарі, який знаходиться на висоті,
можна контролювати залізну дорогу, яка йде з Волновахи до Мелітополя. І Маріуполь також лежить на цьому шляху.
Тому я не знаю, чия це робота. Але, розуміючи стратегічне розташування цього міста (особливо зараз, коли Крим, як альтернативний шлях постачання ресурсів для російської армії, дуже слабенько працює), думаю, що працювали певні служби для того, щоб унеможливити використання цієї артерії з Маріуполя до Джанкоя. Вони там трасу прокладають для постачання зброї і загалом ресурсів окупаційним військам на півдні України.
— Щодо кількості окупантів. Побільшало їх зараз у тому ж Маріуполі. Згадуваний вже мною пан Андрющенко каже, що на околицях і в самому місті сконцентровано близько 30 тисяч окупантів. Таке скупчення загарбників також може свідчити про те, що щось там готується?
— Можливо. Я не воєнний експерт, мені важко оцінювати такі цифри. Звичайно, якщо вони готуються до наступу, то вони концентрують свої ресурси, зокрема людські. Тому що зараз перевага в людському ресурсі дає їм певні можливості.
Згідно з військовою наукою, якщо є перевага у три рази,
наприклад, то вона нівелює можливості оборони. Наступаюча сторона дійсно несе великі втрати в загальній кількості. Але менші втрати обороняюча сторона також несе — такі втрати, які змушують її відступати або втрачати ці позиції.
Тому політика росіян зараз брати кількістю військ. Що тут можна сказати? Нам треба витримати цей період, поки не надійде західна зброя, яку нам обіцяють, для того, щоб ми могли вести контрнаступальні дії, щоб ми могли знищувати живу силу противника ще на підходах до лінії фронту.
— Аналітики американського Інституту вивчення війни пишуть про те, що Путін переоцінив можливості російської армії щодо повного захоплення Донеччини. Неокупованими залишаються понад 42% загальної території. Прокоментуйте, будь ласка, ось таку аналітику. Про що вона зараз? Путін взагалі розуміє реальний стан справ?
— Можемо лише припускати, виходячи із того, що відбувається. Я думаю, не розуміє. Думаю, що нереалістичні його вимоги, якщо вони дійсно є. Якщо аналізувати темп просування російської армії, враховуючи те, що ми все ж відійшли від Соледару, то до березня точно вони не зможуть захопити Донецьку область.
Дуже велика територія для того, щоб такими темпами можна було її захопити. Ще й поділену на висоти, на річки, тобто природні перешкоди.
Це така політична вимога. Можливо, її провокують ті конкуруючі кола навколо Путіна, які зараз склалися. Я маю на увазі Пригожина, Кадирова, з якими він збирався зустрічатися в Волгограді, і Генеральний штаб.
Можливо, Пригожин, Кадиров стимулюють Путіна до вимоги прискорити результат, тому що зараз цю задачу має виконувати Генеральний штаб, адеже Герасимов, керівник Генштабу, очолив «СВО».
Можливо, вони так намагаються підвищити свій вплив на ситуацію, тому що останнім часом спостерігається, що і кадирівці, і пригоженці, ПВК Вагнер трохи відсувають. Тобто Генштаб, кадрові військові намагаються показати, що неефективною виявилась діяльність цих організацій, ПВК передусім, і треба повертатись до спланованої, професійної військової діяльності.
Можливо, Путіну вселяють надії на можливість позитивного результату від таких вимог якраз просто конкуруючі кола навколо нього. І це, знову ж, [доводить], що він не має об'єктивного уявлення про те,
що відбувається, про морально-психологічний стан людей, про їхню підготовку.
Наведу один приклад, мене дуже він зацікавив. Зараз дуже багато розмов про Вугледар. Там воює 155 бригада тихоокеанського флоту, морський десант. А я згадую, що в листопаді, здається, був відкритий лист так званих десятників до свого губернатора, які скаржились, що їх там кинули, що їх вбивають в дуже великій кількості.
І зараз знову з’являються відео в інтернеті, де мене зацікавила одна маленька деталь. Виявляється, що ці десантники — це звичайні люди, звичайні добровольці, яких російська пропаганда обдурила. Які приїхали туди, сподіваючись, що вони будуть виконувати якісь гуманітарні місії, а їх під автомат [поставили] і на передню лінію.
І ми розуміємо, що з таким настроєм, звичайно, ефективності не буде. Така ефективність може бути забезпечена лише чисельною перевагою, дуже значною. А для цього, найімовірніше, [доведеться] оголошувати додаткові мобілізаційні заходи в РФ, що також не буде сприяти популярності цього режиму в самій Росії.
Тому дуже багато факторів будуть впливати на можливість виконання цього наказу Путіна.
Але головний фактор, який сприяє поки що їхньому просуванню (дуже повільному, але просуванню), — це просто чисельність. І з цим ми маємо боротись саме західною зброєю, тобто знищувати скупчення військової техніки і особового складу в тилу ворога.
— Є повідомлення про посилення контролю з боку ФСБ над мешканцями тимчасово окупованих територій. Що ви знаєте про це, як це проявляється?
— Передусім це відбувається на новозахоплених територіях, тобто не в Донецьку. Людей дуже ретельно стали перевіряти. На роботу зараз дуже важко влаштуватись без російського паспорту.
Більше того, мені повідомили з Луганська працівники бюджетної сфери, що їх вже попередили: ті, у кого не буде російського паспорту, отримають на 30% меншу зарплатню. Юридична, вибачте, дурня, тому що Росія вважає своїми громадянами автоматично всіх, кого вона, так би мовити, анексувала, незважаючи на наявність документу, паспорту. Але таким чином людей стимулюють до того, щоб вони отримували все ж російські паспорти.
І це каже про те, на мій погляд, що не дуже впевнено почувають себе росіяни на цій території, тому вони намагаються якомога більше людей зробити не свідками, а співучасниками. І таким чином змусити людей боятися повернення України, боятися їй допомагати, заплямувати цих людей російським громадянством перед Україною.
