Про збагачення ґрунту білою конюшиною розповів сайт "Зелена садиба".
Авторка ділиться, як після багатьох спостережень вирішила спеціально засіяти білу конюшину на окремій ділянці свого саду між лавандою і гібридами троянд. До того вона часто бачила, як конюшина росте сама по собі в різних частинах саду, але не надавала цьому великого значення. Потім вона придбала сортову білу конюшину і була вражена, як змінюється вигляд газону: насичений зелений колір, приємна текстура, і все це без надмірних зусиль.
Якою буває біла конюшина
Біла конюшина (Trifolium repens) — це низька рослина з темно-зеленим листям, яка цвіте все літо білими суцвіттями, дуже привабливими для бджіл. Існують дикий та сортовий варіанти. Сортова конюшина має більш декоративний вигляд: листя і зелень яскравіші, а висота може досягати приблизно 30 см — значно вища, ніж у дикої. Є й дуже низькі сорти, так звані мікроконюшина, які підходять для газонних килимів — однаково естетична й функціональна альтернатива класичному газону.
Переваги використання в саду
- Зниження затрат на догляд: конюшина росте сама, майже без підживлення.
- Підходить для бідних, піщаних ґрунтів: навіть там, де інші трави й рослини ледве тримають зелений вигляд, конюшина дає пишну зелень.
- Контроль бур’янів: вже через кілька місяців після посіву сильне зростання конюшини пригнічує бур’яни — їх легко вийняти з коренем.
- Підтримка біорізноманіття: квіти приваблюють бджіл. У спеку зелень прохолодна, м’яка — приємно босоніж.
- Естетика: на тлі лаванди чи троянд зелений килим конюшини має особливо красивий вигляд.
- Після скошення поверхня довгий час виглядає не так охайно — десь тиждень це помітно.
- Під час цвітіння конюшина може виглядати трохи неохайно, через суцвіття і відгалуження. Якщо це важливо для зовнішнього вигляду, доводиться косити.
- Хоч рослина росте добре за спеки, але для яскравої зеленої маси все ж потрібен полив — особливо на піщаних ґрунтах.
- В дощ і вологу поверхня може бути слизькою, що не дуже зручно для ходіння.
- І можливість підмерзання взимку хоча це трапляється рідше й рослина після цього відновлюється.
- Посів можливий весною, влітку і навіть восени якщо земля не замерзла.
- Готують ґрунт: видаляють бур’яни, перекопують, іноді додають добрива, якщо ґрунт дуже кислий або бідний. Наприклад, використовують нітроамофоску, доломітове борошно.
- Насіння розсипають по поверхні ґрунту, трохи заробляють граблями або легенько загортають, щоб воно контактувало із землею.
- Полив на початку дуже важливий, поки рослини не вкоріняться.
- Догляд: косити частково або рідше залежно від того, чи хочете охайний вигляд, чи просто природний зелений килим. Можна і не косити, і рослина сама прийде до стійкого вигляду.
