Стан ріпчастої цибулі після збору врожаю визначає її якість та лежкість упродовж усієї зими. Відомо, що більшість проблем із загниванням головок, які проявляються у грудні, беруть свій початок ще в серпні під час перших двох діб після викопування. Від правильного режиму сушіння залежить набагато більше, ніж від подальших умов зберігання.
Вплив режиму сушіння на збереження врожаюЗа свідченнями міжнародного консультанта Павла Булгакова, технологія обробки врожаю має розглядатися як безперервний процес — від моменту збору на полі до передпродажної підготовки. Саме на цьому етапі вирішується, чи буде врожай збережено без втрат. Логіка проста: сховище лише підтримує той стан, у якому цибуля потрапила після збору Якщо головка була недосушеною, зі збудником гнилі всередині, навіть найкращі умови зберігання не врятують її — процес псування лише сповільниться.
"Технологію роботи з урожаєм потрібно розглядати як безперервний процес — від поля до передпродажної підготовки, а не як окремі етапи".
Особливо важливими є фінальні години сушіння. Стандартна технологія передбачає сушіння цибулі повітрям температурою 30–35°C.
За 8–10 годин до завершення процесу температуру підвищують до 45°C. Саме в цей період гине основний збудник шийкової гнилі — найпоширенішої причини втрат під час тривалого зберігання. Такий температурний режим додатково знищує кліщів та нематод, а шийка цибулини стає щільнішою, що ускладнює проникнення інфекції всередину. Оптимальна вологість луски після сушіння — 14–15%.
Об’єм подачі повітря залежить від призначення врожаю: для сіянки потрібно близько 600 м³/т/год, для насіннєвої — 400 м³/т/год. У невеликих господарствах без промислових сушарок ефективніше використовувати декілька невеликих обігрівачів замість одного потужного — це скорочує час сушіння й забезпечує рівномірну обробку.
Особливості охолодження та закладання на зберіганняПісля закладання у сховище цибулю продувають повітрям, температура якого на 3°C вища за температуру самої продукції, доки вся маса не прогріється до 30°C. Лише після цього починають поступове охолодження — зменшуючи температуру на 0,5°C на добу до досягнення 20°C. На цьому етапі температуру утримують сталою, забезпечуючи постійну вентиляцію,
поки відносна вологість не стабілізується на рівні 65%. Далі охолодження сповільнюють — до 0,3–0,5°C на добу. Різкі температурні перепади на будь-якому етапі провокують утворення конденсату, що створює сприятливе середовище для розвитку гнилі.
Важливо пам’ятати, що головки з тріщинами або м’якою шийкою до зберігання не підходять — вони швидко псуються і можуть стати джерелом інфекції для іншої продукції. Такі екземпляри варто спрямовувати на переробку чи реалізовувати першочергово.
Ефективність подальшого зберігання визначають дві важливі операції на полі. Перша — не обрізати листя одразу після викопування, а дати шийці підсохнути природним шляхом, щоб сформувалася й затверділа зовнішня луска. Обрізку проводять лише після повного висихання шийки. Друга — ретельний перегляд врожаю перед закладанням: головки з механічними ушкодженнями або дефектами не повинні потрапляти до сховища.
Збирання врожаю варто проводити максимально обережно, підкопуючи цибулю, а не висмикуючи її, щоб уникнути мікротравм, які можуть стати осередком гнилі у зимовий період.
