Виявлення незвичайного сплеску рівня берилію-10 у зразках тихоокеанського морського дна може стати проривом у геологічному датуванні, забезпечуючи новий часовий маркер для синхронізації геологічних записів.
by @freepik
Дослідники з Helmholtz-Zentrum Dresden-Rossendorf (HZDR), Дрезденського технологічного університету (TUD) та Австралійського національного університету (ANU) виявили несподіване зростання концентрації берилію-10, що могло виникнути близько 10 мільйонів років тому. Оскільки традиційні методи, такі як радіовуглецеве датування, обмежені 50 000 роками, для аналізу давніх подій необхідно використовувати альтернативні підходи.
Берилій-10 – це радіоактивний ізотоп, який утворюється під дією космічного випромінювання у верхніх шарах атмосфери, після чого осідає на поверхню Землі через атмосферні опади. Завдяки періоду напіврозпаду 1,4 мільйона років цей ізотоп є важливим індикатором у реконструкції минулих подій, дозволяючи дослідникам простежити історію Землі на глибину до 10 мільйонів років. Аналізуючи феромарганцеві кірки, що формувалися протягом мільйонів років,
команда дослідників використала прискорювальну мас-спектрометрію (AMS) для точного вимірювання концентрації берилію-10.
Отримані результати здивували вчених. Повторний аналіз зразків з різних місць підтвердив існування аномалії, що свідчить про глобальний або, щонайменше, регіональний характер цього явища.
Науковці висунули дві гіпотези щодо причин такого сплеску берилію-10. Перша – зміни в циркуляції океанських течій, що могли спричинити нерівномірний розподіл ??Be у різних регіонах. «Це могло призвести до того, що ??Be особливо сконцентрувався в Тихому океані», — пояснює Колл. Альтернативна версія пов’язана з астрофізичними подіями, зокрема можливим вибухом наднової, який міг підвищити рівень космічного випромінювання та сприяти збільшенню виробництва берилію-10.
Щоб підтвердити або спростувати ці гіпотези, необхідні подальші дослідження. Якщо подібні дані будуть знайдені по всьому світу, це підтвердить космічне походження аномалії, якщо ж вона обмежується певним регіоном – більш імовірним поясненням буде океанографічний фактор.
Незалежно від причин, це відкриття має значний потенціал у сфері геохронології. Сьогодні науковці прагнуть знаходити глобальні часові маркери, що дозволять узгоджувати геологічні архіви, такі як льодовикові керни та морські відкладення.
Це дослідження відкриває нові горизонти у розумінні геологічної історії Землі та може зробити революцію у визначенні віку давніх подій. Результати роботи опубліковані в журналі Nature Communications.
