У тихому куточку британського Хартфордширу поле, яке понад 180 років використовувалось для сільськогосподарських експериментів, несподівано стало ключем до розуміння однієї з найбільших екологічних загроз сучасності — мікропластику. Учені з дослідницького центру Rothamsted Research виявили у зразках ґрунту залишки пластикових частинок, зафіксувавши момент початку «пластикової ери» на нашій планеті, пише ВВС.
З того часу ситуація лише ускладнилася. Мікропластик проник у всі сфери нашого життя — його знаходять у повітрі, воді, продуктах харчування. А відтак — і в нашому організмі: у крові, слині, грудному молоці, печінці, мозку, навіть у кістках.Що таке мікропластик і як він потрапляє в тіло?
Мікропластик — це дрібні частинки пластику розміром менше 5 мм. Він утворюється внаслідок руйнування пластикових виробів, шин, упаковок або ж від початку створюється у мікророзмірі, наприклад, для косметики.
Найактивніше мікропластик вивільняється при нагріванні. Наприклад, при заварюванні чаю в пакетиках із пластиковим покриттям або при розігріванні їжі в пластикових контейнерах.
Саме так він і потрапляє у наш організм — через їжу, воду, повітря.
У дослідженні 2024 року йдеться, що людина може споживати до 52 000 частинок мікропластику щороку. І хоча ця цифра досі дискутується, науковці погоджуються: пластик є у нас усередині.Добровольці, що ковтали пластик
На початку 2025 року команда дослідників з Імперського коледжу Лондона вперше провела медичне дослідження на людях, пов’язане з мікропластиком. Вісім добровольців погодилися проковтнути спеціальний розчин, що містив пластикові частинки, аби вчені змогли відстежити, як саме пластик всмоктується у кров і поширюється організмом.
«Ми знаємо, що організм майже не здатен повністю зруйнувати мікропластик, — каже керівниця дослідження Стефані Райт. — Нас цікавить, де саме він осідає, чи накопичується, і чи викликає хронічне запалення, що впливає на органи».Пластик у мозку, артеріях і кістках
Результати новітніх досліджень вражають. У 2025 році американські науковці виявили мікропластик у мозку померлих пацієнтів. У тих, хто мав діагноз деменції, його вміст був у 10 разів вищим. Мікропластик виявляли також у сонних артеріях,
що постачають кров у мозок — у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями це підвищувало ризик інсульту або інфаркту в 4,5 раза.
Китайські дослідники, своєю чергою, виявили мікропластик у кістковій тканині та м’язах людей, яким проводили заміну суглобів. Вчені припускають, що це може впливати на фізичну активність, відновлення після травм і ріст м’язів.Чи може мікропластик сприяти виникненню раку?
Дослідниця з Віденського університету Верена Піхлер вивчає зв’язок між мікропластиком у кишківнику і розвитком колоректального раку. За її словами, мікропластик може спричиняти хронічне запалення, змінювати гормональний фон і навіть переносити важкі метали та токсини. Все це може сприяти мутаціям на клітинному рівні.
Інше дослідження показало, що у пацієнтів із раком мікропластик впливає на ефективність ліків, змінюючи спосіб їх засвоєння в організмі.Вплив на дихальну систему
Професорка Фей Кусейро з Університету Портсмута вивчає вплив мікропластику на пацієнтів із хронічними захворюваннями легень. Її команда аналізує зразки мокротиння, які збираються під час нападів астми,
а також вимірює рівень пластикових частинок у повітрі в оселях хворих. Мета — з’ясувати, чи є зв’язок між загостренням симптомів і концентрацією мікропластику в повітрі.Що далі?
Науковці визнають: дослідження мікропластику надзвичайно складне через велику кількість його різновидів, хімічних складів і форм. Професор Раффаеле Марфелла з Неаполя вважає, що майбутнє — за розробкою «порогів безпеки»: тобто визначенням кількості мікропластику, яку людський організм може переносити без шкоди. Його команда вже проводить експерименти на 3D-моделях кровоносних судин, створених із клітин людини.Висновок
Мікропластик — це вже не лише питання екології, а й потенційно серйозної загрози для здоров’я. Він здатен проникати в наші органи, впливати на імунітет, обмін речовин, роботу серця, мозку, легень та навіть змінювати ефективність ліків.
Хоча досі немає прямого підтвердження, що мікропластик є причиною конкретних хвороб, усе більше досліджень вказують на його небезпечний вплив. Поки вчені намагаються зрозуміти масштаби проблеми, головне питання залишається відкритим: як зменшити вплив пластику на організм — і чи встигнемо ми це зробити вчасно?
