Науковці з Сиракузького університету в Нью-Йорку встановили прямий зв'язок між структурою складних пісень самців горбатих китів та їхнім фізичним переміщенням під час занурення.
Згідно з дослідженням, опублікованим у часописі Current Biology тривалі підводні серенади китів безпосередньо залежать від глибини занурення, рівня кисню в організмі та плавучості тварини.
Читайте також:
Як страшні фото радянських китобоїв допомогли заборонити полювання на китів — BBC У період із 2018 по 2024 рік біологи провели масштабну польову роботу біля узбережжя острова Мауї. За допомогою довгих жердин із невеликих човнів та дронів дослідники закріпили спеціальні пристрої запису на присосках розміром із планшет на спинах 16 самців горбатих китів. Ці неінвазивні мітки фіксували як акустичні дані, так і параметри руху китів, після чого самостійно від'єднувалися й спливали на поверхню.
Аналіз зібраних даних показав, що окремі самці здатні співати безперервно до 16 годин. При цьому виконання мотивів підпорядковувалося суворій хореографії: певні музичні теми лунали виключно під час занурення,
інші — під час підйому на поверхню, а абсолютно новий набір мелодій виконувався у найнижчій точці занурення.
Дослідники вважають, що така підводна музика слугує для потенційних самок і суперників показником фізичної витривалості та об'єму легень. На максимальній глибині, де кит стикається з інтенсивним тиском води, варіативність виконання пісень серед окремих особин була найвищою. Саме в цій точці проявляється дія статевого добору, тоді як під час підйому та спуску структура пісні обмежена фізіологічними потребами в контролі кисню.
Відкриття дає змогу оцінювати стан і положення кита в товщі води виключно за допомогою акустичного моніторингу. Це допоможе науковцям точніше фіксувати негативний антропогенний вплив на морських ссавців, зокрема шум від судноплавства. Надалі дослідники планують перевірити, чи притаманна така залежність між співом і зануренням популяціям горбатих китів в інших куточках Світового океану.
Читайте також:
