Британський математик Ален Горієлі спростував двотисячолітню легенду про те, що вигини й деталі Парфенона створювалися для виправлення оптичних ілюзій.
Парфенон, класичний храм на афінському Акрополі, протягом століть вважався не лише шедевром античного зодчества, а й результатом застосування унікальних інженерних прийомів. Згідно з поширеною легендою, яку переповідають підручники та екскурсоводи, давньогрецькі архітектори свідомо додали ледь помітні вигини й різноманітні варіації форм, щоб скоригувати оптичні ілюзії, здатні порушити візуальну чіткість будівлі.
Читайте також:
Часів Арістотеля. Археологи розкопали зали, в яких, ймовірно, навчався Александр Македонський Однак нове дослідження британського математика Алена Горіели з Оксфордського університету, опубліковане в журналі Royal Society Open Science, переконливо доводить, що сама ідея таких оптичних корекцій є помилковою.
Історія про архітектурні ілюзії бере свій початок переважно з праць римського письменника Вітрувія, який писав приблизно через чотири століття після зведення храму.
Щоб перевірити цю гіпотезу,
якій вже дві тисячі років, не розбираючи унікальної споруди, Горієлі використав детальні вимірювання XIX століття в поєднанні із сучасними даними. Це дозволило математично відтворити витончені вигини храму та зіставити їхні розміри з реальними можливостями людського зору.
Результати засвідчили, що око природним чином сприймає прямі лінії саме як прямі, коли навколишні елементи не створюють додаткових спотворень. Ба більше, не знайшов підтвердження й міф про те, що колони мали спеціальний виступ посередині для запобігання ефекту «порожнечі»: цей виступ становить лише 18 міліметрів, чого замало для помітного ефекту з більшості відстаней.
Хоча дослідження й спростовує міфи, воно все ж не дає відповіді на запитання, чому давні будівельники впровадили такі рішення в конструкцію.
Читайте також:
Дивна поза померлого. В Хорватії знайшли поховання часів античності з рідкісними скляними посудинами
