Азовське море — маленьке, але надзвичайно продуктивне. Море-годувальник — саме так його називали ще з 15 років тому. Колись вилов риби тут був приблизно у вісім разів більший, ніж у сусідньому Чорному морі — якщо брати у розрахунок площу водойм. Осетрові, судак, тарань та відомий бичок. Зараз це лише історія. Море дуже змінилось за останні роки. Що на це вплинуло в першу чергу — війна, кліматичні зміни чи господарська діяльність — читайте у статті «Новин Донбасу».
Солоність у 16 проміле. Чи критична?Вода наче кисіль, медузи та водорості, купатись неприємно. Приблизно такі коментарі залишають ті, хто мешкає на узбережжі або приїхав відпочивати на Азовське море. Багато хто звинувачує в погіршенні стану моря Росію. Окупанти дійсно несуть частину відповідальності за екологію Азовського моря, але якщо говорити про медузи, то їх було доволі багато до того, як РФ стала називати Азовське море «своїм внутрішнім». І причина тут в підвищенні температури та солоності. У 2008 році, згідно з даними українських екологів, солоність моря становила 10,5 проміле. У 2020-му вже 14 проміле.
Зараз, за останніми даними Південного наукового центру Російської академії наук, це 16 проміле — максимальний показник за 150 років спостережень. Це означає, що екосистема Азовського моря тепер фактично така сама, як і в Чорному, де солоність 17-18 проміле. Причин, чому акваторія змінюється, багато. Перша — глобальна. Це кліматичні зміни. Азовське море отримує прісну воду з великих річок. Менше опадів — менше наповнення річок — менше перетоку в море. Другий фактор — господарська діяльність.
Азовське море із супутника. У Таганрозькій затоці вода має мутно-зелений відтінок, що свідчить про інтенсивне цвітіння фітопланктону. У центральній та південній частині вода темніша, що вказує на вплив більш солоних вод із Чорного моря. «Солоність Азовського моря визначається кількістю прісної води, яка в нього потрапляє. Є дві основних річки, які впадають в Азовське море. Це Дон та Кубань. Це найбільші річки. Вони знаходяться на території Російської Федерації, і, на жаль, більша частина їх стоку витрачається на зрошення на тих територіях, через які вони безпосередньо протікають.
Тобто, і Дон, і Кубань стали нести значно менше води в Азовське море», — коментує професор кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», експерт Кримськотатарського Ресурсного Центру Євген Хлобистов.
Але є ще одна причина, яка прямо повʼязана з війною та окупацією частини українських територій. Загарбники перерозподілили сток води середніх річок, які впадали в Азовське море. Це, наприклад, Берда та Молочна.
«Там побудували після 2022 року спеціальні споруди ніби для того, щоб взяти цю воду для зрошення. Фактично це парамілітарні споруди. Вони побудовані на випадок, щоб якщо українські збройні сили будуть наступати, щоб створити перешкоди. І кількість води в річках, які впадають в Азовське море, знову ж таки суттєво зменшилася», — додає Хлобистов.
Річка Молочна у Запорізькій області, наприклад, стала одним із ключових рубежів, коли Росія будувала «лінію Суровікіна» — мережу оборонних споруд у Харківській, Донецькій, Запорізькій та Херсонській областях. Крім цього, окупаційна влада Запорізької області пропонувала використовувати Молочну для зрошення сільськогосподарських земель.
Річка Молочна, фото із соцмереж Нинішній рівень солоності Азовського моря, за словами Євгена Хлобистова, поки що не є критичним. Критичний показник — 18 проміле, але вже те, що відбувається з морем зараз, має незворотні наслідки для екосистеми. І головне, що знизити солоність практично неможливо, бо на частину процесів людина вплинути не може. Ті ж, на які може, потребують ресурсів та зміни підходів до господарської діяльності. Чи готова на це Росія? Питання риторичне.
«Перлина Росії» лише на словахВодночас медійно росіяни начебто занепокоєні станом Азовського моря та заявляють, що на нього «чекає екологічна реабілітація». Наприкінці грудня 2025 року в РФ затвердили «Стратегію сталого розвитку Приазовʼя на період до 2040 року». В ній визначені основні завдання, як зробити море «перлиною Росії». В першу чергу начебто планують ліквідувати шкідливі об’єкти. Переліка, які саме, немає, але цю задачу частково вже вирішила війна. Наприклад, ані «Азовсталь», ані завод ім. Ілліча у Маріуполі, які були найбільшими екологічними забруднювачами на Донеччині, не працюють.
Тож, це завдання частково реалізоване, хоч і дуже специфічно. Але жодних подальших кроків для захисту повітря та моря РФ не робить. Шлакові гори біля заводів у Маріуполі так само отруюють навколишнє середовище та забруднюють акваторію моря. Крім цього, досі невідомі всі наслідки бойових дій навесні 2022 року.
«Історія з захороненням людей, які загинули у дворах, тобто, які там були серед вулиць. Все це розкладається там, де людей потім не перезахоронили. Це розкладається дуже довго і немає нормальної, працюючої повноцінної системи каналізаційно-насосних станцій, немає повністю перевіреної системи лівньовок. Тобто, можливо, це все потрапляє в ґрунтові води, дощові води, які стікають потім в море», — коментує депутат Маріупольської міської ради Максим Бородін.
Про такі речі в стратегії немає жодного слова. Лише згадано про доволі важливу проблему шахтних вод, які не відкачуються та через ґрунтові можуть потрапляти у море. Єдине, про що сказав у інтервʼю окупаційним ресурсам міністр природних ресурсів та екології РФ Олександр Козлов це те, що «навантаження на водні обʼєкти Приазов’я від ліквідованих шахт вугільної промисловості буде знижено завдяки комплексній роботі Міненерго спільно з регіонами».
Дуже розмито та поверхнево, враховуючи те, що ситуація з шахтними водами на захоплених територіях потребує великої програми та негайних рішень.
Досліджень немає, моніторинг лише через чотири рокиАле поки море контролює Росія, про його стан знає тільки РФ. Ані українські, ані міжнародні екологічні організації не можуть взяти проби води, оцінити стан екосистеми. Сама ж країна-агресор не проводить жодних ґрунтовних досліджень. За офіційною інформацією, Федеральна служба з гідрометеорології та моніторингу навколишнього середовища має відновити мережу спостереження за станом навколишнього середовища на окупованих територіях лише до 2030 року. Тож, поки що дані про стан моря лише періодично зʼявляються у вигляді новин на сайті Південного наукового центру Російської академії наук.
«Ми не можемо досліджувати Азовське море. Не можемо визначати характеристики води. І через це маємо ті проблеми, які там сьогодні існують. За деякими джерелами, якість води в Азовському морі сьогодні значно гірша, ніж до початку повномасштабного вторгнення. Це пов’язано з декількома причинами.
Наприклад, скиди забруднюючих речовин в Азовське море, які сьогодні контролює виключно Росія або окупаційна адміністрація», — коментує Євген Хлобистов.
Останні дослідження води робились задовго до окупації всієї прибережної зони. Напередодні повномасштабного вторгнення Міністерство охорони довкілля планувало почати велике та комплексне дослідження екосистеми Азовського моря, яке мало тривати пʼять років. Мова йшла про базову оцінку води та підготовку програми, аби поліпшити екологію моря. Війна та окупація перервали цей процес.
Азовське море — зона бойових дійВ останні місяці Азовське море та узбережжя стали повноцінною зоною бойових дій. З липня триває операція Сил оборони «Молочка». В Азовському морі дронами було уражено 134 кораблі. Таким чином Україна веде боротьбу з «тіньовим» флотом Росії. Це підриває економіку країни-агресора, але негативно впливає і на стан моря. Не через безпілотники, а через те, що РФ перетворила море на стоянку та сховок кораблів країни-агресора. Шкодять морю не БПЛА, а судна, які транспортують нафту.
Тож, в той час, як Росія публічно розробляє стратегії для поліпшення екології,
Азовське море паразитично використовують для «тіньового» флоту. Після ударів дронів у липні в Темрюцькому та Приморсько-Ахтарському районах на морі зафіксували великі нафтові плями загальною площею майже 7 квадратних кілометрів. Порт «Темрюк» доволі часто є стартовою або фінальною точкою маршруту кораблів, які перевозять вантажі в обхід санкцій. Частина танкерів здійснює рейси, але частина стоїть на якорі в аварійному стані.
Забруднення нафтопродуктами в Таганрозькій затоці. Супутниковий знімок Planet У військових цілях РФ використовує і прибережні зони. У курортних містечках Сєдове, Юрʼївка дислокуються підрозділи російської армії. У Мелекіному, за даними медіа ASTRA, окупанти утримують полонених — своїх солдат, які відмовляються воювати. Більша частина парку «Меотида» з унікальними піщаними косами замінована або забруднена вибухонебезпечними предметами. Замінований також Азово-Сиваський природний парк. А частину Приазовського парку — узбережжя Молочного лиману, яке має важливе значення для міграції птахів, Росія перетворила на полігони.
Приазовський національний природний парк до окупації
Фото директора парку Дмитра Воловика
«Росія контролює фактично все Азовське море і по факту вона відповідає за якість води.
Але від того, що вона відповідає, це не означає, що вона щось робить, аби якість води змінювалась. І щоб взагалі Азовське море зберегло своє значення — таке, як було там 15, 20 чи 30 років тому. Ситуація там кардинально змінилась, і ці зміни будуть мати продовжений в часі, каскадний характер», — коментує Євген Хлобистов.
Тому Росія може розписати та затвердити десятки стратегій, але це лише слова без жодних дій. Поки Москва продовжує війну, а море та узбережжя використовує для покращення логістики, екологічна ситуація там не покращиться.
Цей матеріал створено в межах проєкту Інститутом масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерланди.
Авторка: Валерія Тищенко
