Глобальне потепління, спричинене діяльністю людини, зупинило розширення льодовиків, яке тривало приблизно дві тисячі років. Науковці з'ясували, що ще 60 років тому крижані масиви продовжували зростати, але підвищення температури змінило цей процес і може відтермінувати наступний льодовиковий період на сотні тисяч років.
Про це пише Science.
Діяльність людини виявилася здатною впливати на кліматичні цикли, які визначали розвиток Землі протягом мільйонів років. Нове дослідження показало, що сучасне потепління перервало тривалий процес розширення льодовикового покриву в Північній Америці.
Приблизно 2000 років тому клімат планети почав поступово холоднішати. На тлі цього похолодання арктичні льодовики знову стали збільшуватися.
Дослідники вважають, що такий процес міг свідчити про початок формування наступного холодного етапу природного кліматичного циклу. Однак у XX столітті ситуація різко змінилася.
Щоб відтворити історію льодовиків, науковці дослідили залишки давнього Лаврентійського льодовикового щита. Колись він вкривав величезні території Північної Америки.
Приблизно від 95 до 20 тисяч років тому цей льодовиковий покрив простягався від Полярного кола до території сучасного американського штату Іллінойс.
Згодом більша його частина розтанула.
Сьогодні одним зі збережених залишків Лаврентійського льодовикового щита є крижана шапка Барнса. Вона розташована на острові Баффін у канадській території Нунавут.
Саме цей льодовиковий масив став об'єктом дослідження. Його історія дозволила науковцям відстежити зміни клімату протягом останніх кількох тисячоліть.
Для реконструкції минулого дослідники використали рослинність, яка збереглася під льодом. Такі залишки допомагають встановити, коли певні ділянки поверхні були вільними від льодовикового покриву.
Крім того, науковці виміряли концентрацію берилію-10 у гірських породах. Цей радіоактивний ізотоп накопичується під впливом космічного випромінювання, коли поверхня не захищена товстим шаром льоду.
За його вмістом можна визначити, як довго гірські породи перебували відкритими. Це допомагає встановити періоди відступу та розширення льодовиків.
Результати показали, що приблизно 3000 років тому льодовиковий покрив досяг мінімальних розмірів. Однак близько 2000 років тому він знову почав збільшуватися.
Причиною стало поступове природне похолодання.
Зростання льодовикового покриву тривало протягом наступних століть і зберігалося навіть у відносно недавній період.
Ще приблизно 60 років тому досліджуваний льодовик продовжував розширюватися. Проте сучасне підвищення температури зупинило цей процес і спричинило танення частини льоду.
Науковці пов'язують зміну тенденції з глобальним потеплінням, викликаним діяльністю людини. Його вплив виявився достатньо сильним, щоб перервати природний процес нарощування крижаного покриву.
Водночас Земля з геологічного погляду досі перебуває в льодовиковій епосі, яка розпочалася приблизно 34 мільйони років тому. Її визначальною особливістю є наявність постійних континентальних льодовикових щитів в Антарктиді та Гренландії.
Протягом цієї тривалої епохи чергуються холодні льодовикові та теплі міжльодовикові періоди. Нині людство живе саме в міжльодовиковий період.
За оцінками дослідників, антропогенна зміна клімату може відкласти початок наступного масштабного зледеніння на сотні тисяч років. Однак точні наслідки такого втручання в природні цикли залишаються невизначеними.
Зменшення використання викопного палива потенційно може допомогти природним кліматичним процесам із часом повернутися до рівноваги. Проте науковці поки не можуть встановити, як саме розвиватиметься ситуація в настільки віддаленому майбутньому.
Дослідник Шон Маркотт з Університету Вісконсину в Медісоні наголосив, що люди фактично стали геологічною силою, здатною змінювати клімат планети протягом сотень тисяч років.
За його словами, тривала відсутність нових льодовикових циклів означала б суттєву зміну геологічної історії Землі за останні два мільйони років. Це також могло б вплинути на біологічні та фізичні системи, які розвивалися разом із чергуванням льодовикових і міжльодовикових періодів.
