Полярні ведмеді, які зазвичай полюють на тюленів та інших морських тварин, почали шукати їжу на міських сміттєзвалищах і поїдати навіть рослинні відходи. Незвичайну поведінку хижаків спостерігають у Канаді, де через доступність харчових решток і зміни природного середовища білі ведмеді дедалі частіше наближаються до людей.
Про це пише Zielona Interia.
Білі ведмеді, яких традиційно вважають найбільш м'ясоїдними представниками родини ведмедевих, демонструють незвичні харчові звички. Замість полювання на морських тварин деякі з них почали шукати їжу серед відходів поблизу людських поселень.
Особливо помітною ця поведінка стала в канадському місті Черчилл, розташованому на узбережжі Гудзонової затоки. Населений пункт перебуває поблизу південної межі ареалу полярних ведмедів, тому зустрічі з цими великими хижаками тут не є рідкістю.
Полярний ведмідь — найбільший представник родини ведмедевих. На відміну від більшості своїх родичів, він пристосований переважно до полювання на тварин і отримує основну частину поживних речовин із м'яса та жиру.
Головною здобиччю білих ведмедів є тюлені,
яких вони вистежують на морській кризі або біля її країв. Завдяки чудовим плавальним здібностям ці хижаки також можуть нападати на моржів і деяких китоподібних, зокрема білух та нарвалів.
Інші види ведмедів мають значно різноманітніший раціон. Наприклад, бурі ведмеді, американські барибали та гімалайські ведмеді можуть харчуватися як тваринною, так і рослинною їжею.
Наприкінці літа та на початку осені бурі ведмеді активно поїдають ягоди, фрукти, жолуді, горіхи та гриби. Восени вони також полюють на рибу, зокрема лососів і форель, які прямують на нерест.
Деякі представники родини ведмедевих майже повністю перейшли на рослинне харчування. Велика панда, наприклад, переважно їсть бамбук, хоча зрідка може споживати пташині яйця та дрібних хребетних.
Південноамериканський очковий ведмідь також харчується здебільшого рослинами. Основу його раціону становлять бромелієві та інша рослинність високогірних екосистем, хоча м'ясної їжі він повністю не уникає.
Полярні ведмеді тривалий час залишалися винятком через суворі умови Арктики. Там доступність рослинної їжі обмежена,
а полювання на морських ссавців забезпечує хижаків необхідною енергією.
Проте спостереження в Черчиллі показують, що білі ведмеді здатні використовувати й інші джерела харчування. На місцевих сміттєзвалищах вони поїдають не лише м'ясні, а й рослинні рештки.
Черчилл має особливе географічне розташування. Місто лежить приблизно на тій самій широті, що й Шотландія або центральна Швеція, однак завдяки Гудзоновій затоці тут регулярно з'являються полярні ведмеді.
Директорка з наукових питань організації Polar Bears International Аліса Макколл пояснила, що хижаки повертаються на цю ділянку узбережжя через особливості замерзання затоки. Саме поблизу Черчилла морська крига формується раніше, ніж на багатьох інших ділянках узбережжя.
Цьому сприяють прісна вода, яку приносить річка Черчилл, а також місцеві течії та вітри. Для полярних ведмедів поява морської криги має вирішальне значення, адже вона забезпечує доступ до звичних місць полювання.
Однак тепер тварин приваблює не лише можливість повернутися на кригу. У місті накопичуються харчові відходи, запах яких хижаки здатні відчувати на значній відстані.
У Черчиллі мешкає приблизно тисяча людей, а віддалене розташування ускладнює вивезення сміття. Через це місця накопичення відходів стають додатковим джерелом їжі для ведмедів.
Поведінка хижаків змусила місцевих жителів посилити заходи безпеки. У Черчиллі використовують систему попередження про наближення білих ведмедів, щоб зменшити ризик небезпечних зустрічей.
Зокрема, для виявлення тварин застосовують радар середньої дальності, який також використовують на метеорологічній станції «Еврика» в канадському Нунавуті. Таке обладнання допомагає відстежувати появу великих хижаків поблизу населених пунктів.
Крім того, випробовують спеціальну камеру Bear-vision зі штучним інтелектом. Її встановлюють на сміттєзвалищах, де система має автоматично розпізнавати ведмедів і повідомляти про їхню появу.
Попри те що жителі Черчилла звикли до сусідства з полярними ведмедями, ці тварини становлять серйозну небезпеку. Дорослий хижак може важити понад 700 кілограмів, а маса окремих рекордних особин сягала приблизно тонни.
Науковці припускають, що глобальне потепління та зміни арктичного середовища можуть впливати на харчову поведінку білих ведмедів. Скорочення доступності звичних мисливських угідь здатне спонукати тварин частіше використовувати альтернативні джерела їжі.
Спостереження за ведмедями на сміттєзвалищах Черчилла вже підтверджують їхню здатність споживати різноманітні харчові залишки, зокрема рослинного походження. Дослідники допускають, що в умовах подальшого потепління такі прояви всеїдності можуть ставати помітнішими.