Археологи розшифрували вірш Вергілія, найбільшого поета Золотого віку Риму, висічений на глиняному шматочку римського глечика. Експерти називають знахідку «виключною», тому що вперше вірші поета, з якими діти вчилися читати, виявили на римській амфорі.
Фрагмент був виявлений членами OLEASTRO, співпраці між університетами Кордови, Севільї та Монпельє під час розвідки в муніципалітеті Орначуелос (Кордова). Це фрагмент масляної амфори з римської провінції Бетіка, виготовленої близько 1800 років тому і має письмовий текст.
У той час як на керамічних посудинах зазвичай була вигравірована інформація, що стосується виробників, кількості та податків, уламок розміром 6 см на 8 см містив незвичайну кількість тексту.
Не дивно було знайти шматок амфори в районі, схожому на долину річки Гвадалквівір, яка вважалася одним із нервових центрів виробництва та торгівлі оливковою олією по всій Імперії.
В околицях Кордуби, сучасної Кордови, вироблялася і розфасовувалася добра частина оливкової олії, що споживається Римом, про що свідчать, наприклад, залишки амфор з печаткою «Бетика»,
що збереглися на горі Тестаччо.
Фрагмент глиняного посуду з цитатою Вергілія. Фото: Іван Гонсалес Тобар/Labex Archimède; Університет КордовиЕпіграфічне багатство олійних амфор Бетики добре відоме з давніх-давен, оскільки відомо, що римські гончарі гравірували на них свої печатки або писали етикетки (tituli picti) з іменами людей, датами або місцями, але ніколи з віршами.
У результаті фрагмент амфори з текстом на перший погляд виявився просто черговим шматком, який не має особливого значення. Однак усе змінилося, коли епіграф був розшифрований, виявивши такі слова:
Шляхом накладання дослідники змогли зробити висновок, що текст відповідає сьомому та восьмому віршам першої книги «Георгік», поеми Вергілія, присвяченій сільському господарству та життю у сільській місцевості, написаній у 29 р. до н.е., в якій говориться:
Auoniam[pingui]glandem m[utauit]aresta, poq[ulaque][inuen]tisAqu[eloia][miscu]it[uuis]C[ambió] ] [con la uva descubierta]
Фото: Іван Гонсалес Тобар/Labex Archimède; Університет КордовиКлючова теорія дослідників, опублікована в Журналі римської археології ,
полягає в тому, що вірші, написані на нижній частині амфори, ніколи не були призначені для перегляду.
Вони вважають, що автор міг бути кваліфікованим робітником або, можливо, навіть дитиною на фабриці, де було виготовлено амфору. У будь-якому випадку рядки ясно показують, що той, хто подряпав літери на глині, був більш утворений, ніж прийнято вважати такими працівниками.
Найбільший поет Золотого віку Риму, Публій Віргілій Марон - Вергілій - народився 70 р. до н. е. і помер 19 р. до н. е. Вергілій - один із справжніх безсмертних, поет, якого читали в давнину і читають досі. Він найбільш відомий своїм великим епосом «Енеїда», розповіддю про Енея, засновника Риму.
Тексти Вергілія використовувалися для навчання дітей читання у школах.
Вергілій був найпопулярнішим поетом свого часу. «Енеїду» викладали у школах, та її вірші були педагогічною вправою для багатьох поколінь. Тому їх часто знаходять у залишках керамічних будівельних матеріалів, що спонукало багатьох авторів відносити їх до освітніх функцій (римські школярі писали на дошці Вергілія). Але чому у амфорі? А чому "Георгіки", а не "Енеїда"?
У будь-якому випадку, вірші на амфорі з Орначуелос/Фуенте-Пальмера роблять її унікальним твором, що задає ще багато запитань, які потребують відповіді.
Фахівці вважають, що автор робив вправу на згадку чи хотів навчити дитину читати.
Фото: Ivan González Tobar/Labex Archimède; University of Córdoba
