Коли почалося повномасштабне вторгнення, Анатолій із Радивилова (Рівненська область) не вагався. 24 лютого 2022 року він просто прийшов до військкомату і залишився у строю. Так розпочалася його служба у 2-му батальйоні 104-ї бригади тероборони ЗСУ «Горинь».
Вже понад три з половиною роки Анатолій виконує обов’язки водія, а також допомагає своїм побратимам у всьому, що необхідно. Чоловік має своє просте, але дієве правило для новобранців:
Слухай, допомагай, тримайся — і все буде. Речей багато не треба. Тут усе є. Головне — слухатися командира. І допомагати хлопцям. Це найважливіше.
Біль Донеччини та цінність родиниНайгарячішим та найважчим напрямком для бійця був Донецький де його батальйон тримав позиції понад п’ятнадцять місяців. Про ті події Анатолій говорить небагато — надто багато болю і втрат.
Він наголошує, що на війні побратими стають справжньою родиною, яку ти не обираєш, але за яку стоїш до кінця.
Хто поруч із тобою у бою — той і є брат. Тут слова зайві.
Мрії про тишу та КарпатиУ мирному житті Анатолій займався улюбленою справою: працював з деревом. Він робить лавки, альтанки, годівнички та навіть невеликі різьблені фігури. Каже, що у цьому занятті знаходить спокій і гармонію, якої так бракує на передовій.
Вдома на захисника чекає тато та вірна німецька вівчарка на ім’я Берта якій уже три роки. Коли Анатолій приїжджає у відпустку, пес радіє так, ніби світ знову став мирним.
Треба шанувати батьків і рідних. Бо на передовій, розумієш, що справжня цінність — це вони,
— ділиться боєць.
Після перемоги Анатолій мріє поїхати в Карпати — просто побачити гори, подихати вільним повітрям і нарешті відчути довгоочікувану тишу.
Запис Понад три роки в строю: боєць Анатолій змінив різьблення по дереву на війну спершу з'явиться на ОГО.ua.