Чин похорону воїна відбувся у Моршині, рідному місті загиблого захисника, повідомляє Район.Моршин.
Кортеж з тілом воїна громада зустрічала коридором шани, навколішках, з свічками, квітами та українськими стягами в руках.
У храмі Святої Покрови Пречистої Діви Марії УГКЦ священнослужителі помолилися за упокій душі воїна-захисника. Поховали бійця на кладовищі в Моршині. Попрощатись із бійцем прийшла численна Моршинська громада: рідні, близькі, друзі, побратими загиблого, представники місцевої влади.
Ярослав Мельник «Вампір» народився у 1999 році. Він став до лав українського війська, щоб боронити рідну землю від російської агресії. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання.
Для рідних ця втрата стала невимовним болем, а для Моршинської громади – ще однією гіркою сторінкою війни, яка щодня забирає життя найкращих синів і доньок України.
«Ярослав за покликом серця пішов боронити рідний край, не тікав, не ховався, був там де літають кулі, снаряди, там де найбільш небезпечно... Проводжаємо, блаженної пам'яті Ярослава, який тут зростав, ходив тут до церкви,
інколи навіть прислуговував. Він був таким цікавим, жвавим, допитливим юнаком. Я його таким запам'ятав... Був добрим серцем і завше відкритим до спілкування», – сказав парох храму отець Іван.
Від імені всієї Моршинської громади слова співчуття родині загиблого воїна висловив міський голова Руслан Ільницький.
«Сьогодні ми проводжаємо в останню дорогу одного з наймолодших наших захисників, воїна який віддав найдорожче за свободу і незалежність України. Від імені громади я висловлюю співчуття рідним і близьким героя. Схиляємо голови перед вами й перед подвигом героя. Ім'я Ярослава Мельника назавжди вписано в історію нашої громади, як і в літопис нашої нескореної України.», – сказав очільник Моршинської громади.
«Наш побратим «Вампір», був наставником для багатьох з нас... Жодного разу не відмовився від жодного завдання яке виконував підрозділ, допомагав в евакуації, меддопомозі на позиціях...Я окремо хочу подякувати батькам за такого сина, який завжди залишиться в нашому серці.» – сказав побратим загиблого захисника і передав прапор підрозділу рідним Ярослава.
Поховали Івана на місцевому кладовищі під прощальні постріли військових, та звуки Державного Гімну України, а прапор з труни померлого побратими передали матері загиблого воїна.
