Українська мова має статус мови національної меншини в Хорватії, Румунії та Словаччині, де її використання в освіті й культурному житті захищене законодавством. Однак це не означає, що українська стала другою державною мовою цих країн: її правовий статус і можливості використання відрізняються залежно від місцевих законів.
За межами України живуть громади, які зберігають українську мову та передають її наступним поколінням. У деяких європейських державах право таких громад користуватися рідною мовою закріплене законодавчо. Це може стосуватися навчання, діяльності культурних установ і використання української в інших сферах суспільного життя.
Один із прикладів — Хорватія, де українську включено до переліку мов національних меншин. Представники таких спільнот мають право здобувати освіту рідною мовою на дошкільному, початковому та середньому рівнях.
Водночас українська не має в Хорватії статусу рівноправної офіційної мови місцевого самоврядування. У звіті Ради Європи щодо виконання Європейської хартії регіональних або міноритарних мов зазначено, що її не використовують на рівних офіційних правах у жодній місцевій адміністративній одиниці країни.
У Румунії українська також має статус мови національної меншини. Законодавство передбачає захист мовних прав української громади та можливості для розвитку освіти й культурних установ, пов’язаних із її мовою.
Подібний статус українська має у Словаччині. Там працюють українські освітні та культурні установи, а представники громади можуть підтримувати свою мовну самобутність відповідно до законодавства країни.
Статус мови національної меншини не тотожний статусу державної мови. Він передбачає визначені законом права для відповідної громади, але не робить українську обов’язковою мовою роботи всіх державних органів чи повсякденного спілкування в країні.
Українська мова поширена й у Польщі, де історично проживає українська національна спільнота. Після початку повномасштабного вторгнення Росії кількість українськомовних людей у країні значно зросла. Водночас українська не має там статусу офіційної мови держави.
