Соціальні мережі та месенджери стали одним із головних джерел отримання інформації, однак разом із корисними повідомленнями через них часто поширюються фейки, маніпуляції та контент, створений для введення людей в оману. В умовах повномасштабної війни такі інформаційні вкиди можуть використовуватися як інструмент цілеспрямованого впливу на суспільство. Про це наголосили у Херсонському апеляційному суді.
Чи є поняття «фейк» у законодавстві
Термін «фейк» або «фейкова інформація» не має загального законодавчого визначення в Україні. Законодавство використовує інші поняття, зокрема «недостовірна інформація», «неправдиві чутки», а у сфері інформаційної безпеки – «дезінформація», «пропаганда» та «інформаційні операції».
Стаття 277 Цивільного кодексу України передбачає право особи на відповідь і спростування недостовірної інформації, а стаття 302 ЦК України встановлює обов’язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.
Водночас слід відрізняти фактичні твердження від оціночних суджень, які, відповідно до Закону України «Про інформацію», не підлягають доведенню їх правдивості та спростуванню як фактичні відомості.
Що говорить РНБО України
Стратегія інформаційної безпеки, введена в дію Указом Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/2021 на виконання рішення РНБО, визначає однією зі стратегічних цілей протидію дезінформації та інформаційним операціям.
При РНБО також діє Центр протидії дезінформації – ЦПД, одним із завдань якого є виявлення та протидія дезінформації, пропаганді, деструктивним інформаційним впливам і маніпулюванню громадською думкою.
ЦПД використовує термін «фейк» у своїй інформаційно-аналітичній діяльності, однак це поняття не є самостійним юридичним терміном.
Як розпізнати сумнівну інформацію
Насторожити повинні повідомлення, які:
– мають надмірно емоційний або сенсаційний заголовок;
– закликають терміново поширити інформацію;
– не містять посилання на першоджерело;
– посилаються на анонімних «інсайдерів» або невідомих експертів;
– містять фото, відео чи «документи», походження яких неможливо перевірити;
– не підтверджуються офіційними джерелами або іншими надійними медіа.
Як перевірити інформацію
Знайдіть першоджерело – не покладайтеся лише на репост або скриншот.
Перевірте офіційні ресурси – рішення органів влади слід шукати на їхніх офіційних сайтах, а нормативно-правові акти – у базі «Законодавство України» Верховної Ради України.
Порівняйте декілька джерел – резонансна інформація, яка є лише на одному сумнівному ресурсі, потребує додаткової перевірки.
Перевірте дату, контекст, фото та відео – старий або змонтований матеріал може подаватися як підтвердження нової події.
️ Чи передбачена відповідальність
Окремої універсальної відповідальності саме «за фейк» законодавство не встановлює. Правова оцінка залежить від змісту повідомлення, способу його поширення та наслідків.
Так, стаття 173-1 КУпАП передбачає відповідальність за поширювання неправдивих чуток, які можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку.
Крім того, стаття 114-2 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за несанкціоноване поширення визначеної законом інформації про переміщення зброї, а також рух чи розташування Збройних Сил України та інших військових формувань.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
