Суспільство

Мати й донька загиблого військового вимагали визнати його шлюб фіктивним після того, як дружині призначили 5 млн грн: що вирішив суд

Теофіпольський районний суд Хмельницької області розглянув справу за позовом матері та доньки загиблого військовослужбовця до його дружини про визнання шлюбу недійсним та скасування актового запису про його державну реєстрацію.

Позивачки стверджували, що шлюб був фіктивним і не мав на меті створення сім’ї, а його реєстрація порушила їхні майнові права, оскільки дружині військового було призначено грошову допомогу у розмірі 5 млн грн. Суд дослідив обставини реєстрації шлюбу, характер стосунків подружжя, банківські перекази, спільні фотографії та показання свідків.

Суть справиШлюб між військовослужбовцем та відповідачкою було зареєстровано 18 травня 2022 року Радомишльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану. Згодом військовий зник безвісти під час бойових дій поблизу населеного пункту Спірне Донецької області, а надалі було встановлено факт його загибелі.

До суду звернулися його мати та донька. Вони просили визнати шлюб недійсним унаслідок його фіктивності та скасувати відповідний актовий запис про державну реєстрацію шлюбу.

Позивачки зазначали,

що військовослужбовець проходив службу за контрактом у Збройних Силах України з 2017 року. За їхніми твердженнями, під час служби в Лисичанську він познайомився з іншою жінкою, з якою проживав та підтримував тривалі стосунки. Протягом кількох років він приїздив із нею до родини під час відпусток, говорив про намір придбати житло в Лисичанську та одружитися з нею, перераховував їй кошти. У листуванні з донькою військовий також нібито просив у разі, якщо з ним щось станеться, допомогти цій жінці.

Позивачки також посилалися на те, що наприкінці 2021 року та на початку 2022 року військовий був морально виснаженим, нервовим, погано спав, проходив лікування та говорив родині, що після завершення контракту не планує продовжувати службу.

Після початку повномасштабного вторгнення він продовжив проходити військову службу та брав участь у заходах із забезпечення оборони України в Донецькій та Луганській областях.

За твердженнями матері та доньки, про намір зареєструвати шлюб із відповідачкою він родині не повідомляв, дружиною її не називав і додому не приводив. Весілля у родинному колі не відбувалося,

а про сам факт шлюбу родичі дізналися від сторонніх осіб.

Позивачки вважали, що реального наміру створити з відповідачкою сім’ю, спільно проживати, вести спільний побут та мати взаємні права й обов’язки подружжя у військовослужбовця не було.

На їхню думку, одруження могло переслідувати іншу мету — отримання законної підстави для звільнення зі служби, оскільки багаторічне перебування на війні фізично та морально його виснажило. Щодо відповідачки позивачки стверджували, що вона могла мати матеріальну зацікавленість у шлюбі.

У матеріалах справи № 685/741/25 зазначено, що 24 травня 2022 року військовий був направлений для виконання завдань у зоні бойових дій, а 2 липня 2022 року зник безвісти під час бою в районі Спірного Донецької області.

Позивачки також зазначали, що дружині було призначено грошову допомогу в розмірі 5 млн грн. На їхню думку, ці кошти не повинні були виплачуватися відповідачці, а мали бути розподілені між ними. Саме тому вони вважали, що реєстрація шлюбу порушила їхні права.

Дружина загиблого військового проти позову заперечувала.

За її версією,

з військовослужбовцем вона була знайома ще з 1998 року. Після припинення його попередніх стосунків між ними виникли близькі відносини. Під час проходження ним військової служби вони постійно спілкувалися телефоном та через месенджери, бачилися під час його відпусток.

Відповідачка стверджувала, що неодноразово відвідувала чоловіка за місцем служби, привозила йому необхідні речі, вони постійно підтримували зв’язок, а під час відпусток винаймали житло та жили разом.

За її словами, з листопада 2021 року до початку лютого 2022 року вони проживали разом у Хмельницькому, вели спільний побут, купували продукти, одяг, косметику та побутову техніку, піклувалися одне про одного і будували плани на майбутнє.

15 травня 2022 року, коли військовий перебував у Малині Житомирської області, він телефоном запропонував їй офіційно зареєструвати їхні стосунки. За словами відповідачки, він наполягав, щоб вона приїхала якнайшвидше, оплатив дорогу, винайняв готель та особисто готував документи для державної реєстрації шлюбу.

18 травня 2022 року шлюб було зареєстровано. Відповідачка стверджувала,

що у цей період вони проживали разом як чоловік і дружина, а після повернення військового на службу продовжували спілкуватися та підтримувати одне одного.

Після його зникнення безвісти про це, за її словами, їй повідомили побратими. Через сім місяців вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті чоловіка.

Дружина вважала, що позивачки не надали належних доказів фіктивності шлюбу та просила відмовити у задоволенні позову.

Під час розгляду справи суд дослідив документи про проходження військової служби, банківські виписки, матеріали державної реєстрації шлюбу, спільні фотографії подружжя та показання свідків.

З матеріалів справи вбачалося, що військовий дійсно брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України з 5 березня до 9 квітня 2022 року та з 24 травня до 3 липня 2022 року.

Водночас суд зазначив, що ці обставини не свідчили про неможливість реєстрації шлюбу 18 травня 2022 року.

У матеріалах військової частини були суперечливі відомості щодо сімейного стану військовослужбовця. В одному з документів після його зникнення він був зазначений як неодружений,

а у наказі про виключення зі списків особового складу у зв’язку із загибеллю відповідачка вже була зазначена його дружиною.

Банківські виписки свідчили про те, що військовослужбовець здійснював перекази коштів різним особам, у тому числі жінці, з якою, за твердженнями позивачок, він раніше перебував у фактичних стосунках.

Водночас суд установив, що у період з 5 травня до 30 червня 2022 року він систематично перераховував кошти саме відповідачці. Загальна сума таких переказів становила 32 тис. грн.

У справі також були спільні фотографії військовослужбовця та відповідачки, на яких вони разом проводили час, обіймалися та перебували в обстановці, що, за оцінкою суду, свідчила про близький характер їхніх стосунків.

Документи органу ДРАЦС підтверджували спільне подання заяви про державну реєстрацію шлюбу, присутність обох наречених під час реєстрації та наявність їхніх підписів у відповідних документах. Доказів того, що підписи військовослужбовцю не належали, суду не надали.

Позиція та висновки судуСуд виходив із того, що відповідно до статті 37 Сімейного кодексу України в Україні діє презумпція правомірності шлюбу.

Тому саме на позивачів покладався обов’язок довести існування обставин, які дозволяли б спростувати цю презумпцію.

Суд зазначив, що відповідно до статті 40 СК України шлюб може бути визнаний недійсним, зокрема, якщо він зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка чи є фіктивним.

Фіктивним є шлюб, укладений жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створити сім’ю та набути права й обов’язки подружжя.

Тому у цій справі суд мав установити, чи були докази, здатні спростувати презумпцію дійсності шлюбу та довести, що при його укладенні у подружжя не було реального наміру створити сім’ю.

Суд зазначив, що при перевірці такого наміру необхідно враховувати ознаки сім’ї, визначені статтею 3 СК України: спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов’язки.

Водночас сама по собі відсутність постійного спільного проживання ще не свідчить про фіктивність шлюбу. Потрібно довести саме відсутність наміру подружжя спільно проживати.

Суд також звернув увагу, що за Сімейним кодексом подружжя вважається сім’єю і тоді, коли чоловік та дружина через роботу, навчання,

лікування чи інші поважні причини не проживають постійно разом.

У цьому випадку військовослужбовець проходив службу та виконував бойові завдання як до, так і після укладення шлюбу. Саме це, на думку суду, об’єктивно унеможливлювало постійне та безперервне спільне проживання подружжя.

Тому відсутність такого проживання після державної реєстрації шлюбу сама по собі не свідчила ані про його фіктивність, ані про відсутність наміру подружжя жити разом.

Оцінюючи показання свідків про втому військовослужбовця від війни, його бажання звільнитися зі служби та не продовжувати контракт, суд зазначив, що такі обставини не є доказом фіктивності шлюбу.

Так само твердження про те, що шлюб був укладений виключно для можливого звільнення чоловіка з військової служби, суд визнав недостатнім для висновку про фіктивність.

Позивачки, за висновком суду, не довели належними та достатніми доказами, що на момент державної реєстрації шлюбу ні чоловік, ні дружина не мали наміру створити сім’ю.

Навпаки, свідки, які не перебували у родинних відносинах зі сторонами, повідомляли, що стосунки між ними мали характер подружніх.

Суд також наголосив, що право укладати або не укладати шлюб належить до сфери приватного життя особи.

Тому необізнаність родичів або сусідів про факт одруження не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним. Так само можливі близькі стосунки особи з іншою жінкою не позбавляють її права укласти шлюб з іншою особою.

На користь наявності наміру створити сім’ю, за висновком суду, свідчили показання про плани подружжя придбати спільне житло, систематичне перерахування військовослужбовцем коштів дружині, у тому числі на придбання побутової техніки, спільні побутові витрати та фотографії, що підтверджували їхнє спільне проведення часу і близькі взаємини.

Суд установив, що шлюб від 18 травня 2022 року ґрунтувався на вільній згоді чоловіка та жінки. Доказів протилежного надано не було.

Той факт, що шлюб був короткотривалим, оскільки вже 2 липня 2022 року чоловік зник безвісти та, як згодом було встановлено, загинув, сам по собі також не свідчив про фіктивність шлюбу.

Суд окремо оцінив аргументи щодо процедури державної реєстрації шлюбу.

Позивачки ставили під сумнів можливість підтвердження особи нареченого паспортом,

оскільки, за їхніми твердженнями, він втратив документи під час перебування у зоні бойових дій.

Однак суд зазначив, що належних, допустимих та достовірних доказів втрати паспорта надано не було. Крім того, Правила державної реєстрації актів цивільного стану дозволяють установлення особи, зокрема, на підставі е-паспорта.

У матеріалах справи також не було даних, які б свідчили про те, що підписи у заяві про державну реєстрацію шлюбу та інших документах не належали військовослужбовцю або що він особисто не був присутній при реєстрації шлюбу.

Неточність у заяві про державну реєстрацію шлюбу, де у графі щодо відношення до військової служби було зазначено статус «невійськовозобов’язаний», суд також не визнав такою, що тягне недійсність шлюбу.

У підсумку суд дійшов висновку, що сукупність досліджених доказів свідчить про існування між чоловіком і жінкою особистих відносин ще до укладення шлюбу, добровільність їхнього волевиявлення, підтримання сімейних стосунків після одруження, постійне спілкування, спільне проведення часу та взаємну турботу.

Суд установив, що вони добровільно зареєстрували шлюб,

були однією сім’єю та набули прав і обов’язків подружжя, які реалізовували настільки, наскільки це дозволяли об’єктивні обставини війни та проходження чоловіком військової служби.

Фактів, які б свідчили про те, що шлюб був укладений без наміру спільно проживати, вести спільний побут та мати взаємні права й обов’язки подружжя, суд не встановив.

Також у справі не було доказів того, що будь-хто з подружжя за життя вважав цей шлюб недійсним або звертався до органів ДРАЦС чи суду для його припинення або визнання недійсним.

Суд не встановив і підстав для визнання шлюбу неукладеним.

У результаті Теофіпольський районний суд Хмельницької області дійшов висновку, що позивачки не довели передбачених законом підстав для спростування презумпції дійсності шлюбу та визнання його недійсним через фіктивність.

У задоволенні позову матері та доньки загиблого військовослужбовця про визнання шлюбу недійсним та скасування актового запису про його державну реєстрацію суд відмовив. Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору покладено на позивачок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.

косметика, Новина, Червень, курс, закон

Читайте ще