Збірна України U-19 вдруге поспіль потрапила до півфіналу Єврота відповідно таким чином вдруге поспіль отримала путівку на ЧС U-20, який тепер відбудеться влітку 2027 року.
Поточне покоління перед турніром заведено було називати «менш зірковим» – і це загалом виправдано, якщо порівняти зі складом дворічної давності. Там грали зокрема Геннадій Синчук, Матвій Пономаренко, Данило Кревсун, Тарас Михавко тощо, які вже тоді вважались доволі гучними іменами в українському футболі.
Та відсутність великої кількості локальних зірок не завадила команді Дмитра Михайленка – їй вдалося вразити на юнацькому Євро. Три перемоги з трьох. Остання проти Італії – з великою ротацією складу, коли вже був забезпечений вихід з групи. Ця перемога вибила італійців з турніру, якій було достатньо нічиєї. В паралельному матчі їх обійшли за різницею голів хорвати:
Результати групи А:
В 1/2-й Україна зіграє з Німеччиною. Паралельний півфінал: Іспанія – Хорватія.
Тож значно детальніше знайомимось з хлопцями та грою збірної перед матчами за медалі. Й не забувайте підписуватися на тег збірної України U-19,
щоб не пропускати її матчі та головні новини - вони потраплятимуть у вашу персональну стрічку.
Вибір захисників – історія про компроміси для гри першим номером
Якщо все ж виокремлювати найзірковішого гравця збірної, то це очевидно Назар Домчак – екскіпер «Карпат», який за 5 млн євро перебрався до «Славії». Хто стежив за УПЛ, той чудово знає, що окрім хорошої роботи на лінії і вміння відбивати пенальті, це також воротар з якісною грою ногами.
У «Карпатах» це навесні по-максимуму використовував Фран Фернандес. Домчак у нього був тим, хто виманював пресинг суперників, довго «стоячи» на м’ячі – бо спокійно почувався під тиском з короткими/середніми передачами.
Футбол Михайленка у цьому плані схожий – він ставить позиційну гру та у футболістах цінує передусім адаптованість до подібного стилю. Про це свідчить й вибір центрбеків.
Один з них – напевно, друга зірка після Домчака, а саме універсал Кирило Дігтярь з «Металіста». Почнімо хоча б з того, що номінально він є лівим захисником, а у Першій лізі нерідко виконував роль вінгбека чи взагалі лівого півзахисника. Переведення у центр у збірній U-19 пояснюється двома речами:
1) певний кадровий дефіцит на цій позиції у віковій категорії; 2) хороший перший пас та початок атак. Виходить, такий собі аналог Миколи Матвієнка, якого колись теж перекваліфіковували з флангу.
Партнер Дігтяря – Ярослав Милокост, типовий центрбек академії «Шахтаря». Чому «типовий»? Адже добре діє з м’ячем, але має досить великі проблеми у захисті. Зокрема зі зчитуванням траєкторії польоту м’яча – на цьому Євро встиг декілька разів виконати фірмову помилку Забарного, пролітаючи повз.
ВІДЕО
З позиціюванням та орієнтирами теж не все добре – як доказ, ось така поведінка при пропущеному від Сербії.
ВІДЕО
Тому вкотре наголосимо: для Михайленка це історія компромісів, бо від своєї команди він хоче бачити ініціативну гру першим номером. У контексті Милокоста додамо, що на шляху до основи «Шахтаря» точно треба виправляти помилки в обороні. Нехай Бондар і Матвієнко через специфічність профайлу теж таким грішать, але у менших обсягах.
Справа у збірній грає Юрій Кокодиняк з «Карпат». Він виділяється навпаки своєю збалансованістю. Можливо, іноді навіть з більшим ухилом в атаку.
Це не дивно, ловіть фан-факт: на рівні U-14-16 ще виступав центральним нападником.
Зліва ж Михайленку довелося шукати рішення безпосередньо на Євро. Річ у тому, що у кваліфікації на цій позиції був основним Микита Калюжний з «Шахтаря» – ще один типовий продукт академії, оскільки виділяється якісним підключенням до атак і, що важливо, класними навісами. Завдяки чому є виконавцем стандартів у збірній.
Але на турнірі Калюжний тепер грає лівим півзахисником. Чому? «Динамо» на тлі підготовки до Ліги Європи не відпустило Богдана Редушка, основного вінгера збірної U-19.
***
Щодо цього ширились суперечки серед вболівальників, тому, можливо, спровокую їх і тут у коментарях: вважаю, що це абсолютно правильне рішення. Якщо гравець стає основним на дорослому рівні у своєму клубі (а Редушко був основним навесні, подивіться на кількість хвилин), то виступи на юнацькому очевидно відходять на другий план.
Навіть якщо це стосується збірної і «честі» – попри контраргументи про ефемерну важливість «результату» молодіжок. Ні, на юнацькому він не такий важливий, як підготовка гравця до дорослого футболу.
Богдан, відповідно, зараз готовий. Ба більше, заключні матчі U-19 у циклі він уже пропускав, адже викликався в U-21.
Критикувати «Динамо» з натяжкою можна було б лише у випадку, якби на період Євро команда не проводила збори перед стартом в єврокубках. Усе інше звучить як популізм, зокрема слова про «засвітити на продаж».
***
Так ось, з переведенням Калюжного вище лівим фулбеком на Євро став Данило Малов зі словенської «Олімпії» (сезон провів в оренді у Вірменії). З головних чеснот: цупкість в єдиноборствах та швидкість.
У футболі Михайленка став корисним мінімум завдяки одній особливості – здатен руйнувати академічність гри вертикальними ривками з м’ячем. На турнірі регулярно протягував його вперед у подібному стилі, до чого суперники не завжди готові:
У ростері запасними є Єгор Шерстюк (17 років, ЦЗ, «Металіст»), Дмитро Стрільчук (19 років, ЛЗ, «Шахтар») та Костянтин Губенко – це універсал з «Динамо», якого в академії киян перекваліфікували з вінгера у гравця, який здатен закрити обидва фланги захисту (робоча нога – права).
У півзахисті – зміни та приємні відкриття
Продовжуючи історію про ставку Михайленка на позиційний футбол, виокремлюємо пару у центрі півзахисту. Тут відбулися зміни прямо перед стартом Євро.
Усю кваліфікацію збірна проходила з формацією 4-4-2, а основними хавбеками були Олександр Сорока з «Гента» та Владислав Тютюновз «Шахтаря» (35 результативних дій у сезоні). Але зміни є як кадрові, так і структурні:
– Україна перейшла на схему 4-2-3-1;
– Тютюнов взагалі не поїхав на турнір.
Його місце у старті посів Павло Люсін з «Динамо». 18-річний півзахисник, для якого матчі групового етапу – взагалі дебют за U-19. Раніше він провів лише три гри у категорії U-18 тренера Олександра Ситника у березні.
Стрімкий ривок всього за один сезон у «Динамо» U-19 не може не наштовхувати на думки про ймовірність повторення долі Матвія Пономаренка, оскільки на Євро Люсін теж вражає. Дискусійно, але він поки найяскравіший гравець збірної. Виділяється розумінням гри, налаштованістю на рух вперед (сам протягує м’ячі, вчасно помічає ривки партнерів і не боїться віддавати ризикові передачі на них) та навіть фінальним продуктом. Цей гол ви точно бачили у соцмережах:
На цьому тлі дивно звучать слова Ігоря Суркіса про бажання підписати ще одного півзахисника в основну команду. Ось він є, принаймні для ротації.
Щодо конкретно збірної, то Люсін гармонійно вписався у пару до Сороки. Обидва – з хорошою технікою та спокоєм під пресингом. Тож Михайленко використовує паттерн, який у перших матчах дорослої команди використовував Андреа Мальдера: обидва опорники відіграють ключову роль у білд-апі, опускаючись за м’ячем.
Водночас мобільність і проактивність Сороки-Люсіна також допомагають ризикувати у грі без м’яча – збірна U-19 зазвичай дуже високо зустрічає суперників, перекриваючи зони у центрі високо на чужій половині поля.
Стосовно Сороки треба додати думку тренера дубля «Гента», за який він виступав у сезоні (це дорослий рівень, 29 матчів та 2500 хвилин у другому дивізіоні Бельгії) – мовляв, Олександр «вміє передбачати події на полі та грамотний у позиційній роботі». І базова інформація: ексгравець академії «Шахтаря» та уродженець Тернопільщини.
Структурні ж зміни стосувалися відмови від пари форвардів. Тепер Михайленко грає з «десяткою» – Патриком Сикутом.
Сикуту через тиждень виповниться 18, його батько – поляк (Польща теж боролась за нього), мати – українка. Сім’я живе в Англії, а син виступає за «Пітерборо». Є основним в U-21, але у сезоні встиг дебютувати у Лізі 1 (третій дивізіон країни): 9 виходів на заміну і дебютний гол.
У вічі одразу впадає, наскільки це передусім технічний гравець. Одразу прошу вибачення за таку гучну аналогію, але за фірмовим прийомом часто нагадує Ніко Паса з «Комо» – коли крутиться навколо м’яча через опорну ногу.
Візуалізація прикладу від Паса:
Плюс Сикут є чи не найактивнішим у відкриваннях між лініями під паси Дігтяря для просування вперед. Патрик також може зіграти як «вісімкою», так і «шісткою». З того, що вдалося побачити на Євро, його у теорії вирішили використовувати саме «десяткою» через поведінку у грі без м’яча – іноді лише імітує спроби пресингу, а не вступає у відбір. На відміну від Сороки і Люсіна, які намагаються агресивніше діяти на випередження.
За спиною основної трійки вистачає півзахисників з цікавим бекграундом. По-перше, Богдан Оличенко – представник дубля самої «Баварії»,
який уже забивав за мюнхенців в Юнацькій лізі УЄФА. І поклав красу у ворота італійців у третьому турі.
По-друге, ще два «натуралізовані» перед турніром гравці:
• Сергій Ігнатков – боснієць з корінням, має 24 матчі за дорослу команду «Сараєво». Це типаж радше чистої «шістки» і за стилем, і за антропометрією, тому у футболі Михайленка поступається місцем в основі мобільнішим і технічнішим конкурентам.
Сергій Ігнатков: «Агент сказав мені, що УАФ хоче, аби я грав за збірну України і запитав, чи хочу я. Сказав: «Однозначно так!»
• Константінос Пліш – представник «Олімпіакоса», теж виступав в Юнацькій лізі УЄФА. Батьки – українці, а попри народження і проживання у Греції навчили сина рідної мови. «Шістка»/«вісімка» за позицією на полі.
Центрхав збірної України U-19 Пліш: «Я ніколи не був в Україні»
Знайшлося місце сенсації – Попов у запасі
Власне, від зміни схеми і залучення Сикута постраждав один з двох основних у відборі форвардів – Богдан Попов з «Емполі», якого зараз начебто ведуть клуби Серії А (той же «Комо»).
Попов, виходить, програв конкуренцію Дмитру Богданову з німецького «Уніону».
Поки Богданов рішення Михайленка виправдовує – є постійною загрозою у карному та використовує унікальне поєднання: антропометрія (188 см) + атлетизм/швидкість.
Гол головою хорватам – краса:
Дмитро у сезоні дебютував за дорослий «Уніон» і в Кубку, і у Бундеслізі на кілька хвилин. У Німеччині виділяється результативністю: за нинішній клуб та за «Динамо» Дрезден оформив 40+ голів на рівні ліг U-19. Головна проблема – травматичність, адже часто вибував через пошкодження. Але поки рано говорити про це як про хронічну історію.
У Попова втрата місця в основі – це логічне продовження змазаного клубного сезону. Починав він феєрично: у стартових турах Серії Б йшов серед лідерів у гонці бомбардирів, клав красиві голи (приклад)та вражав тим, як при своїй антропометрії (193 см) грає у підіграші завдяки хорошому першому дотику/техніці.
Можна говорити про вплив зміни тренера у команді як про початок спаду: мало ігрових хвилин та відсутність голів за «Емполі» з жовтня (!). Сподіватимемося, вдасться реабілітуватися наступного сезону. Можливо, якраз у новому клубі.
З лівим флангом атаки розібрались вище,
там номінальний фулбек Калюжний. Шульга, а отже не інвертований вінгер – як і на правому фланзі. Основним Євро починав Олександр Каменський з «Кривбаса» (правша), найкращий бомбардир команди у відборі. Однак на другий тур вийшов Віталій Глют(теж правша) та поклав дубль. Якісна конкуренція.
Глют– ще один знайдений УАФ гравець. Це уродженець Гусятина на Тернопільщині, батьки якого переїхали у США. Віталій навіть встиг зіграти кілька матчів за американську збірну U-17, а представляє молодіжку «Чикаго Файр» (клуб недавно підписав Роберта Левандовського).
Не важко здогадатись, що за таких обставин збірна робить акцент на кроси у карний – під робочі ноги вінгерів обох флангів та під габаритного Богданова (і Попова зі заміни). Україна – третя на турнірі за кількістю навісів.
***
Як підсумок, не можна окремо не відзначити роботу Михайленка в плані оцінки профайлів футболістів та їхньої адаптації у свою модель гри. Два поспіль успішних цикли з різним поколінням виконавців, браво.
Як збірна України пропустила попередній ЧС в Північній Америці та втратила найкращих гравців
Фото: Harry Murphy – UEFA/UEFA via Getty Images, «Динамо»
