Перед матчем з Угорщиною усі були дико здивовані рішенням зіграти у два нападники, з дебютантом Крупським на фланзі оборони та з Різником у воротах. У другому таймі дебютували ще й Драмбаєв з Краснопіром. Здавалося, що це вже верх експериментів.
Ротація на матч з Грузією була неминучою, але вже під час ранкової заявки вболівальників здивували відсутністю Судакова. Ввечері ж усі принишкли – Андреа Мальдера замінив 10 із 11 футболістів зі старту на Угорщину, залишивши тільки Ваната. Особливо вразив дебют Хланя, камбек Піхальонка та довіра до Михавка, а також відсутність Ярмоленка.
Описати словами враження від цього складу практично нереально. Краще один раз побачити.
УЄФА спочатку дало схему 3-5-2, чи то 3-2-3-2 х Хланем на позиції "десятки". Потім модель перемалювали на 4-4-2, а по факту один із нападників опускався й створював 4-2-3-1 чи 4-3-3 (зазвичай це робив Ванат). Бондара поставили у фланг під дуель з Хвічею (що очікувалося), а Сарапій розташувався на місці правого ЦЗ.
Грузія, між іншим, виставила максимально сильний лайн-ап. Проти семи футболістів УПЛ вийшла основа,
складена з 11 легіонерів із топ-5 Ліги Європи – саме тому коефіцієнти на перемогу господарів впали. І як тут не згадати, що Україна в трьох офіційних поєдинках ніколи не перемагала Сакартвело, тричі зігравши по 1:1?
Після поразки від північних ірландців наш суперник був заведеним. Мотивації додавала і зміна тренера, адже Віллі Саньйоля звільнили. Зрештою, фактор рідних трибун у Тбілісі теж грав на користь Грузії.
Від нашого складу багато не очікували. Збірна, складена з гравців УПЛ, у футболі себе проявила не дуже – а от рідненьке біцца-бороцца давалося непогано. Чого тільки коштує підкат на чужій половині в Чакветадзе одразу з двох сторін (від Хланя та Ваната). Щоправда, у єдиноборствах грузини виявились набагато ефективнішими.
Причина переваги Сакартвело в індивідуальних дуелях крилася в бідній на ідеї атаці "синьо-жовтих". На чужій половині було дуже мало, а крім того захисники частенько починали атаку лонгболом. Спроба атакувати простір за спиною читалася, але більшість подібних епізодів завершилися втратою м'яча.
Хоча один момент у першому таймі створити вдалося.
На 4-й хвилині Пономаренко зачепився за закидання й пробив з лівого кута штрафного, однак сфера пройшла повз дальню стійку. Наступного моменту довелося чекати аж до 2-ї компенсованої хвилини, коли Зубков обігрався з Бондарем на правому краю карного майданчика та пробив низом – без проблем для Мамардашвілі.
Андреа Мальдера спробував обкатати новий варіант білд-апу з одним опорником над трійкою захисників, хоча це можна читати і як 4+1 з Михайліченком у широкій позиції. Трохи вище між лініями мали просувати м'яч Піхальнок, Назарина і Зубков, який часто зміщувався у центр.
На практиці все це працювало дуже слабко через низьку зіграність, повільність, купу передач назад і слабку роботу під тиском. Хлань розчинився, а Піхальнок поступово почав уникати зон між лініями, шукаючи простір на фланзі, де немає пресингу. Увесь цей рух відбувався вкрай незлагоджено й супроводжувався купою грубих помилок.
Зокрема, Хвіча вже на 3-й хвилині обікрав Бондара й пробіг лівим флангом, завершивши епізод передачею у зону перед штрафним. Кітеішвілі звідти пробив у руки Трубіну.
На 29-й же хвилині Чакветадзе скористався помилкою Піхальонка в опорній зоні й дав розрізний пас.
Хвіча уникнув офсайду та вийшов сам на сам, але пробив неточно. Михавко ще й встиг підстрахувати, а лайнсмен помилково підняв прапорець.
Опорники у середньому блоці 4-4-2 в принципі не вражали. Тим не менш, у позиційному наступі та під час контратак Грузії нічого не дозволили – окрім двох моментів після наших обрізок Сакартвело організувало тільки один момент. Після відскоку зі стандарту на 20-й хвилині, коли Чакветадзе вгатив у дев'ятку метрів з 22-х. Трубін врятував Україну!
А так треба хвалити підопічних Андреа Мальдери. Захисники доволі непогано страхували один одного, змусивши Хвічу піти з лівого флангу й шукати простір в інших зонах. Можливо, це і не наша заслуга – вінгер ПСЖ так само діяв і проти Північної Ірландії.
Хай там як, Хвіча грав тупо. Замість того, щоб допомагати Цітаішвілі знищувати Бондара, претендент на Голден Болл бігав десь у центрі чи на правому напівфланзі. Він уникав тиску й працював на чистих м'ячах.
Завдяки цьому Україна завершила перший тайм з нулем на табло. Підопічні Андреа Мальдери завдали 4 удари сумарною гостротою в 0,11 xG. За дотиками у штрафному "синьо-жовті" поступалися з рахунком 4:
11.
У роздягальні наш тренерський штаб провів потрійну заміну, знявши Піхальонка, Пономаренка та Ваната. На полі з'явилися Яремчук, Сікан і Очеретько. Структура гри не змінилася, однак середній клас футболістів зріс – у роботі на м'ячі очікувалося покращення. Втім, кардинально нічого не змінилося.
У другому таймі команда провела всього два удари з центру поля (обидва вкрай неточні). Хлань у гру так і не увійшов – винятком стала контратака з проривом Максима лівим флангом, однак вирізати точну передачу під вривання форвардам у штрафний йому не вдалося. На 65-й хвилині вінгера Лехії замінив Шапаренко.
Нічого хорошого в атакувальній роботі не пригадується і в грузинів, хоча вони провели серію замін і спробували заганяти Україну фізично. Не вийшло – втім, один гольовий момент господарі таки створили. На 63-й хвилині Хвіча отримав пас від Чакветадзе і пробив з гострого кута, але Трубін виконав сейв!
Навіть після появи Циганкова замість Зубкова гра в атаці не принесла моментів, хоча зникли дурні помилки й з'явилися якісь відкривання між лініями. Можливо, гра пішла б ефективніше, якби Циганков тримався ближче до центральних вертикалей, а не в ширині на позиції чистого вінгера. Або якби непогані переміщення Шапаренка не супроводжувались технічним браком.
