Суми

Президент посмертно нагородив чотирьох військовослужбовців із Шосткинщини

5 грд•НА МЕЖІ

Сьогодні відбулося вручення державних нагород родинам військовослужбовців з Шосткинщини, за участю голови Сумської ОВА Володимира Артюха. Про це повідомляє міський голова Шостки Микола Нога.

Указом Президента України орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджені (посмертно):

• Дмитро Геннадійович Дзюба

• Олексій Васильович Рондік

• Вадим Олексійович Коломієць

• Андрій Олександрович Литвиненко

Про Дмитра ДзюбуДмитро Дзюба народився 28 серпня 1989 року в смт Вороніж. Навчався у Воронізькій загальноосвітній школі № 1 ім. П. Куліша. У 2011 році закінчив Сумський державний університет.

Фото: Загиблі воїни Шостки Na Mezhi Yampil За словами близьких, Дмитро захоплювався технікою, комп’ютерами, спортом. Мріяв про власний дім, у якому буде жити зі своєю родиною та кількома дітками… З дитинства чоловік дуже цінував родину, був надійною опорою для батька та матері. Турбувався про стареньку бабусю (89 років), постійно допомагав їй по господарству. Одним з сокровенних бажань Дмитра було, щоб старенька дочекалася його з війни.

Він був душею компанії, мав товариський характер і багато друзів,

намагався до всього ставитися з позитивом і оптимізмом. У будь-яку хвилину міг прийти на допомогу. Усі пам’ятатимуть Дмитра як світлу, добру та прекрасну душею Людину.

Дмитро Дзюба працював контролером енергонагляду ІІ групи бригади контролерів енергонагляду філії “Шосткинський район електричних мереж” АТ “Сумиобленерго”.

З 17 травня 2023 року пішов на військову службу, захищати Україну від російських окупантів.
Військовий вишкіл отримав у Великій Британії. Бойовий позивний “Ворон” Дмитро обрав на честь свого рідного селища Вороніж. Воював на Волноваському напрямку Донеччини. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій».

Солдат мотопіхотного батальйону Дмитро Дзюба загинув 3 квітня 2024 року під час мінометного обстрілу бойових позицій. У серпні йому мало б виповнитися 35 років.

Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій».

Інформація: Загиблі воїни Шостки та Сумиобленерго

Про Олексія РондікаНародився і навчався Олексій Рондік у селі Глазове. Вступив до Сумського педагогічного університету. У закладі навчався з – захопленням,

цікавістю і був дуже наполегливим студентом.

Фото: Загиблі воїни Шостки Na Mezhi Yampil В 2005 році Олексій був призваний на строкову військову службу. Її проходив в Золочеві та Донецьку.

Звільнившись, вирішив працювати в патрульній службі Шосткинського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Сумській області.

В 2014 році Олексій отримав повістку і без зволікань став на захист своєї держави. Без остраху і жалю пройшов декілька ротацій. Нагороджений Відзнакою Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Олексій мріяв про власну родину, будинок… Він був знатним мисливцем. Його вірні друзі і товариші були завжди раді можливості провести разом з ним вільний час.

Найбільшою любов’ю його життя була родина. Для неї він ладен був зробити все і, навіть, більше. Племінникам у серці Олексія було відведено особливе місце – для них він був на зв’язку 24 на 7.

Але, Олексій добре розумів, що за щасливі ранки, яскраві дні і мрійливі світанки потрібно боротися.

Ціною власного життя, яке зупинилося 27 травня, воїн Світла 16 батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Олексій Рондік врятував наше.

Інформація: Загиблі воїни Шосткинщини

Про Вадима КоломійцяВадим Коломієць народився 25 вересня 1989 року в селі Любарці Бориспільського району Київської області. Згодом родина переїхала до Шостки.

Фото: Загиблі воїни Шостки Na Mezhi Yampil Середню освіту Вадим отримав в Шосткинській загальноосвітній школі № 9. В 2005 р. вступив до Глухівського коледжу Сумського національного аграрного університету на спеціальність «Електрифікація та автоматизація сільського господарства», який закінчив з відзнакою.

Шкільні та студентські друзі назавжди запам’ятають Вадима як веселого та доброзичливого, але в той же час серйозного та відповідального хлопця. Він завжди активно брав участь у громадському та спортивному житті школи та коледжу, був надійним та тактовним другом. Завжди був душею будь-якої компанії.

Своє покликання він знайшов у будівельній сфері.

Вадим обожнював свою сім’ю, був надійної підтримкою та опорою для родини.

У загиблого героя залишились батько, мати, сестра та племінниця.

Він був справжнім патріотом України та мріяв про сильну та незалежну країну, будував плани на майбутнє.

Із січня 2023 р. Вадим добровільно пішов до лав ЗСУ захищати своїх рідних, близьких, свою землю, свою державу.

За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно позитивно, був відповідальним та небайдужим.

Вадим Коломієць героїчно загинув 23 серпня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області.

Інформація: Загиблі воїни Шосткинщини

Про Андрія ЛитвиненкаАндрій Литвиненко народився 24 червня 2000 року у с. Шутове Одеської області. Коли хлопчику було 4 роки, родина переїхала до Шостки. Тут Андрій отримав початкову освіту у школі №7, потім сім’я переїхала до с. Собичеве.

Фото: Загиблі воїни Шостки Na Mezhi Yampil «З дитинства Андрій був спокійним, розважливим, старанним, чесним. У родині було п’ятеро дітей, кожен з яких змалечку вчився допомагати іншим і вирішувати всі проблеми без конфліктів», – розповідають родичі Героя.

Юнак захоплювався їздою на велосипеді та рибалкою, мав друзів.

Після закінчення 9-ти класів Андрій вступив до Путивського фахового коледжу Сумського НАУ за спеціальністю «ветеринарна медицина». Стажування проходив на відомому підприємстві ТОВ «Глобінський м’ясокомбінат». Деякий час працював у сфері будівництва, потім був призваний на армійську службу.

Військовий вишкіл Андрій Олександрович проходив у лавах Національної Гвардії України. В цей час над Україною вже літали ворожі снаряди і тисячі захисників боронили рідну землю від окупанта. Не довелося повернутися до мирного життя і Андрію. На фронті виконував обов’язки навідника, воював на Донецькому напрямку разом з братом.

Нагороджений медаллю «За оборону рідної держави». Вдома на нього чекала кохана дружина Аделіка, родичі та друзі.

Андрій Литвиненко загинув 7 січня під час мінометного обстрілу. «Загинув в бою за Україну та за кожного з нас. Йому назавжди буде 23, – зазначив міський голова Микола Нога, – Доземний уклін родині, яка виховала Героя, Вічна шана і вічна подяка воїну Світла»

Інформація: Загиблі воїни Шосткинщини

школа, нау, Заклад, Селище, Дія

Читайте ще