Суми

У Глухові в останню путь провели 27-річного бойового медика Ігоря Коловоротного

17 трв•Глухів.City

Життя бойового медика Ігоря Коловоротного обірвалося 10 травня. Йому назавжди 27. Сьогодні з Героєм попрощалися в рідному місті.

Хто повідомляє: кореспондентка Глухів.City з церемонії прощання

У чому сутьВідспівали воїна в Трьох-Анастасіївському собору.

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія ЛутченкоПісля з ним прощалися в сквері Бортнянського і Березовського. Провести Ігоря в останню путь зібралися чимало людей: прийшли його рідні, друзі, побратими, жителі та керівництво громади.

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія ЛутченкоПро Ігоря КоловоротногоІгор Коловоротний народився 15 липня 1997 року в Глухові. Його знали як порядну людину. Випускник загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2,

яку закінчив з золотою медаллю, вихованець музичної школи.

“Мав ту рідкісну здатність чути глибше, відчувати сильніше, розуміти ширше. Його гумор завжди міг підтримати, а мовчання – сказати більше, ніж будь-які слова. А ще в нього було тату, як відображення душі: "Незламна воля – непозбувана бентега". Він справді був незламним. І не просто жив із цією "бентегою" — він з нею творив, працював, воював і надихав”, – написали про нього на сторінці міськради.

На початку повномасштабного вторгнення Ігор не залишився осторонь. Він зробив вибір – захищати. Спочатку в складі сил територіальної оборони, потім на передовій Луганщини, далі – у реанімації Головного військового госпіталю. А згодом – фельдшер медичної роти, начальник медичного пункту механізованого батальйону. Він не просто лікував – він був тилом для кожного солдата. Знаходив ресурси, забезпечував, комунікував із волонтерами, встигав усе. Бо знав, що життя – найцінніше.

А ще встиг любити. Своїх батьків, з якими мав особливий зв’язок. Свою наречену Яну – ту, з якою планував майбутнє, про яку говорив з ніжністю. Своїх побратимів, яких не раз витягував із найважчих ситуацій. І своє місто, свій Глухів – де його пам’ятатимуть не лише як Героя, а як рідного.

Редакція висловлює щирі співчуття рідним Героя!

Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp

Громада, школа

Читайте ще