Суми

«Вбиті окупанти не сняться»: історія снайпера з Білопілля, який пройшов Вугледар, Кринки та Покровськ

«Я не люблю туди дивитися: коли оптика на мене націлена, не дуже комфортно. Особливо після того, як в оптику сам дивився. Краще вже бути по цей бік», – інструктор снайперів 38-ї окремої бригади морської піхоти з позивним «Ураган» розповідає, чому уникає погляду в об’єктив камери нашого оператора. Воєнкори Кордон.Медіа поспілкувалися з ним під час поїздки на позиції цієї бригади.Чоловік родом з Білопілля – міста, розташованого за 8 км від кордону з рф. На питання, звідки такий позивний, відповідає, що так його називали ще тоді, коли займався мотокросом.

«Коли треба було тиснути на гальма, я тиснув на газ, ото воно так і пішло», – сміється «Ураган».

За плечима у воїна великий бойовий досвід: Вугледар, Кринки, Покровськ – гарячі точки на мапі України. У Кринках на Херсонщині «Ураган» був поранений. Але військо і свою бригаду не покинув: на початку 2025 року став інструктором і зараз навчає нових бійців секретам снайперської майстерності.

Перші дні великої війни: патрони з-під землі й муніципальна вартаНа захист рідної землі чоловік став уже на другий день повномасштабного вторгнення – 25 лютого 2022 року.

Збройних сил тоді на кордоні не було, тож місцеві самостійно згуртувалися і власними силами чинили спротив ворогу:

«Ми з металошукачем знаходили зброю, патрони, які поліція позакопувала, коли виїжджала. Ті патрони вже встигли закислитися, тож ми вночі сиділи, їх чистили. У нас була група швидкого реагування – одна машина типів, у яких вже був бойовий досвід в АТО».

На той час правоохоронців у місті не спостерігалося, тож чоловіки самостійно сформували муніципальну варту.

«Тоді в місті не сталося жодної крадіжки, жодного порушення», – пригадує події 2022 року «Ураган».

А вже у квітні цього ж року чоловік долучився до щойно сформованого ДФТГ – добровольчого формування:

«Пішов і я, і мій батько. Він, до речі, тільки недавно з ДФТГ вийшов – за станом здоров’я, бо з серцем дуже погано. Три з половиною роки батько там відслужив».

Потім добровольчі формування почали задіювати на першій лінії оборони, і хлопці працювали поруч із прикордонниками та ЗСУ. «Ураган» розповідає, що штурмових дій на цій ділянці на той час не було, але ворог постійно обстрілював їхні позиції з артилерії:

«Коли р*сня дізналася, що там стоїмо ми, добровольці, то по нас гатили найбільше: вони ненавиділи нас, тому що розуміли, що добровольці – найбільш вмотивовані. Тоді казали, що військових ЗСУ ще беруть в полон, а добровольців обнуляють на місці. І ми розуміли, що здаватись ні в якому разі не можна, треба стояти до останнього».

«Я хотів бути там, де найбільше потрібен»Наприкінці грудня 2022 року чоловік пішов до військкомату. В армії свого часу він не служив, тож планував пройти комісію і зробити тимчасовий квиток. Розумів, звісно, що Батьківщину треба захищати, втім, найбільше хвилювався за своє рідне місто та родину:

«Я завжди чекав, що ось-ось росіяни полізуть на Білопілля. Але місто в нас так розташоване – на вершині, що це не дає можливості ворогу штурмувати – вони намагаються зайти то зліва, то зправа, але не вдається. І от, коли я зрозумів, що тут не буде наступу, я пішов у військкомат, бо хотів принести більше користі – ворога треба нищити і йти туди, де ти найбільш потрібен».

«Ураган» розповідає, що вважав для себе за честь потрапити до морської піхоти,

про яку раніше багато чув: його брат під час проходження строкової служби був морським піхотинцем. І вже 16 січня 2023 року він доєднався до 38-ї бригади:

«Мені пропонували багато різних варіантів, але коли сказали, що можна піти в морську піхоту, я зрозумів, що ось це – саме те, чого я хочу, що це – круто».

Був мисливцем – став снайперомЧоловік каже, стати снайпером йому запропонували через те, що на «гражданці» він був мисливцем,а значить, вмів стріляти:

«Командир роти поставив мені ще кілька питань з математики, перевірив окомір, запитавши, яка відстань до певного об’єкту, – і так мене записали у снайпери».

Найскладніше під час навчання снайперській справі – це математика, розповідає «Ураган»: багато всяких формул, потрібно все прораховувати:

«Треба визначити відстань із урахуванням всіх погодних умов, а найважче – це вітер: швидкість, напрямок вітру».

Важкі бої під ВугледаромВже у вересні 2023 року «Ураган» у складі своєї бригади був під Вугледаром, у селі Павлівка. Тоді там точилися дуже важкі бої.

Снайперам доводилося заходити ближче до ворога, тому що працювати зі своїх позицій – це небезпечно:

ворог розуміє напрямок, звідки ведеться снайперський вогонь, і потім туди летить все, що можна.

«Ми заходили десь окремо, маскувалися, окопувалися, шукали позицію, щоб стріляти з положення лежачи, бо це – найстабільніше положення для того, щоб здійснити влучний постріл. Але часто доводилося працювати з положення сидячи, а то й стоячи», – розповідає «Ураган».

Які помилки найчастіше роблять молоді снайпери?Найчастіше – це хвилювання. Снайпер не може зібратися, не може навіть інколи бачити ворога, бо картинка розмивається, руки тремтять.

Що робити, коли таке трапляється? Треба зібратися, глибоко подихати, навіть себе по руках постукати, бо фізичне навантаження усуває тремор, каже «Ураган».

«Обнулені» росіяни не снятьсяБоєць розповідає, що складно вести рахунок знищених ворогів, бо не всі випадки є можливість підтвердити.

«Ми закодовано говоримо про це. Наприклад, кажемо: «Сіла батарейка». Ота батарейка – то і є вбитий ворог».

Снайпер розповів нам, який подарунок зробив сам собі на 40-річчя. Саме в цей день від вперше знищив ворога на позиціях під Вугледаром,

і це було підтверджено:

«Увечері ми вийшли з позицій, і командир вітає мене. Я думав, що з днем народження, а виявилося – з першим знищеним та підтвердженим росіянином».

Боєць ділиться, що, коли ти вбиваєш ворога, немає якогось жалю, спокути, усвідомлення, що ти відібрав життя:

«Є тільки радість, що ти влучив. Тому що перед тобою – ворог, який прийшов на нашу землю, щоб нас знищити. І жаліти його не треба. І ні, вони мені не сняться. Я саме за цим тут – вбивати ворога».

На війні все не так, як в кіноНа реальній війні все не так, я показують в кіно, каже «Ураган», і снайпер не лежить годинами, чекаючи на ціль:

«Якщо він довго лежатиме, то не зможе зробити влучний постріл, бо набрякають руки, ноги, око «замилюється». Отже, 5-6 годин, а то й 3, в залежності від погодних умов, – і ми міняємося».

Боєць розповідає, що у критичних, екстрених ситуаціях у нього вмикається «холодний розум»:

«Розумію, що ухвалювати рішення треба швидко, права на помилку немає. І я залишаюся спокійним. Думаю, це допомагало вижити мені й моїм побратимам».

«Ми знали, що підкріплення не буде»У 2023 році «Ураган» став командиром відділення.

Він з болем згадує, як втратив бійця зі свого підрозділу, якому було всього 20 років:

«Владік був снайпером першої категорії, дуже здібний. У нього дівчина була – вони планували вже за два тижні взяти шлюб…»

«Ураган» розповідає, що надійшла команда з кожної групи снайперів відправити по одному на укріплення КСП (командно-спостережного пункту – ред.) Влад облаштувався на позиції, замаскувався. Це була розбита будівля, і одна плита стояла просто на шматку стіни. Потім у ту будівлю влучила ворожа міна, і його привалило плитою.

Тоді ж був поранений і сам «Ураган» – дві кулі в ногу.

«Ми стрибнули у воронку – там нормальна така воронка від 120-ки була. Я не встиг, ноги стирчали – і в одну просто залетіли дві кульки».

«У Кринках ми розуміли: підкріплення не буде, відступати нам нікуди. Ми не спали по дві-три доби», – згадує снайпер події на Херсонщині.

Знову на ДонбасА потім знову були степи Донбасу, тяжкі бої, постійні ворожі обстріли.

«Вночі ми висунулися на посадку і потрапили під щільний обстріл. По нас відпрацьовували і FPV, і 120-ка (міномет 120-міліметрового калібру – ред.). Нам посікло одну гвинтівку, вона була знищена повністю. У мою теж уламок поцілив, але по прикладу зісковзнув… Мій рюкзак тоді повністю розтріпало уламками, все понищило: трофейний теплак (тепловізор – ред.), банку тушонки – вона в рюкзаку стала фаршем, усе там перемазала. А 200 гривень, які в рюкзаку лежали, ніби миші погризли – я цю купюру собі на пам’ять залишив…», – розповідає боєць про один з таких обстрілів.

Психологічна стійкість, фізична витривалість і таблиця множенняУ 2025 році через проблеми зі здоров’ям «Урагана» перевели в інструктори. За його словами, сприйняв це нелегко, але розумів, що навчати молодь, передавати реальний бойовий досвід (а він у нього довжиною у понад 2,5 роки) – теж важлива робота.

Інструктор говорить, що одна з найбільших проблем у новоприбулих бійців зараз – відсутність мотивації:

«Немає вже такого, як було у 2022-му, 2023-му році. Менш мотивовані приходять».

Щоб бути хорошим снайпером, каже інструктор, боєць має бути уважним і спостережливим. І, звісно ж, – знати таблицю множення:

«Тому що інколи потрібно вираховувати швидко, без калькулятора – швиденько там 5×6 помножив, приплюсував, відмінусував, зробив розрахунки…»

Крім того, снайпер має бути фізично витривалим, адже доводиться багато ходити чи бігати з доволі важким спорядженням, повзати, а також нерухомо лежати.

Однією з головних помилок своїх курсантів «Ураган» вважає те, що занадто довго думають в ситуації, коли треба швидко діяти:

«Треба було відпрацювати вже й звалити, а вони досі думають. Це погано. Якщо так будуть діяти в реальному бою, їх просто знищать».

Ще одна помилка – невпевненість. Снайпер має бути впевненим у собі, а для цього треба дійсно багато вчитись і постійно все відпрацьовувати, адже тільки багатократне повторення дозволяє довести дії до автоматизму.

Тож тим, хто зараз приходить у військо, «Ураган» бажає перш за все – витримки і наснаги:

«Морально й фізично треба готуватись. Щоб вони з гордістю несли службу у морській піхоті і розуміли, що морський піхотинець – це універсальний солдат, воїн трьох стихій. Треба цим гордитися».

А землякам воїн бажає мирного неба і радить тим, хто попри все вирішив залишатися на рідній землі, берегти себе і не наражатися на небезпеку:

«Не вартий той город з картоплею того, щоб на ньому кістками падати».

Читайте також:

«Ношу, як правило, турнікет. Зараз немає»: чи готові сумчани рятувати життя?

«Я вимагаю правди»: донька загиблої залізничниці Наталії Кашари наполягає на неупередженому розслідуванні трагедії

Що відомо про поранених після ударів КАБами по Сумах 3 та 11 липня?

«Я повертаю голову – в мене немає ніг»: історія родини Агєєвих, яка постраждала в Сумах від російської авіабомби

Пережили обстріли – і знову до роботи. Як сумський бізнес відновлюється після російських атак

The post «Вбиті окупанти не сняться»: історія снайпера з Білопілля, який пройшов Вугледар, Кринки та Покровськ appeared first on Kordon Media.

Гражданка, атака, Дія, фарш, банк

Читайте ще