У репертуарі Сумського національного академічного театру драми та музичної комедії ім. М.С.Щепкіна з’явилася вистава «Чудернацькі пригоди бурсака».
В основі спектаклю лежить п’єса Ніни Садур «Панночка», яка, у свою чергу, являє собою драматургічну варіацію на тему повісті Миколи Гоголя «Вій». Живописне слово Гоголя, його гумор та інтонація – це все у п’єсі збережено. А от ситуації, у яких промовляються ті чи інші епізоди тексту повісті трохи змінюються, що робить виставу філософською, багатошаровою та ще й вносить відчутний ліричний присмак.
Режисер-постановник вистави – Юрій Смирнов. Він же автор перекладу з російської на слобожанський діалект української. Вдалий переклад теж додає колориту. Це перша режисерська робота уродженця Путивлю і випускника двох театральних вишів на сцені театру ім.Щепкіна. Хочеться сподіватися, що не остання, тому що вистава вийшла… Далі мають слідувати епітети на кшталт: феєрична, яскрава, чудова, непересічна та інші, що висловлюють захоплення, змішане з радісним здивуванням. Але ми їх пропустимо, бо уявляємо іронічну посмішку Миколи Васильовича,
яка ніби каже: «Ні, це ви ще не все зрозуміли, що я там написав. Далеко не все….»
І все ж радісно дивуватися є чому. Здавалося б, з дитинства знайома повість Гоголя, яку вже безліч разів екранізували і ставили на сцені, навряд чи може містити в собі нові сучасні змісти та сюжети. А у виставі вони присутні, та ще й у чималій кількості.
Власне, про що дійство? Вже з цього питання починається гоголівська містика і плутанина. Бо перед очами публіки одночасно розгортається декілька планів.
План перший. Класика
Класичний сюжет Гоголя, за яким бурсак–філософ Хома Брут програє боротьбу за свою душу нечистій силі. Тому і програє, що він Хома і віра його слабка– тут алюзія на відомого біблейського Хому.
План другий. Жінки
Історія боротьби двох жіночих сил: земної і відьомської за чоловіка. Земну лінію втілює дворова дівка Хвеська. І так переконливо втілює, що у результаті виникає ніби декілька фіналів. І у кожному перемагає інша жінка. Ми побачили у ролі Хвеськи Дар’ю Маригіну – це була блискуча гра, і її Хвеська - точно одна з головних позитивних героїнь вистави. А другою виконавицею цієї ролі є Катерина Саченко,
що вочевидь не менш цікаво.
До речі, лінія боротьби Панночки з земною жінкою у Гоголя відсутня. Її вводить авторка п’єси, треба розуміти, для виправдання усього чесного жіноцтва, яке у автентичному варіанті представлене виключно відьмами. Навіть завершується «Вій» знаменитою реплікою товариша Хоми - богослова Халяви: «А я знаю, почему пропал он: оттого, что побоялся. А если бы не боялся, то бы ведьма ничего не могла с ним сделать. Нужно только, перекрестившись, плюнуть на самый хвост ей, то и ничего не будет. Я знаю уже все это. Ведь у нас в Киеве все бабы, которые сидят на базаре, — все ведьмы».
План третій. Людина
Боротьба добра і зла усередині однієї людини. Насправді, так воно і є. Якби у Хоми вистачило духовних сил, його навіть по сюжету самого «Вія» навряд чи б здолала нечиста сила. А у виставі йому ж ще й Хвеська допомагає своїм живим земним коханням. Так що, якщо Хома програв – то він сам собі програв. Режисер, до слова, блискуче малює наочну візуальну картинку боротьби людської свідомості і підсвідомості, коли на сцені поруч зі світом «живих» присутні персонажі з темряви нечистої сили.
План четвертий. Емоції
Назвем його умовно «Гра в мурашки». Є мурашки жаху - моментами дійсно стає моторошно. Тут чергове браво автору пластичних рішень Сергію Великодному. І мурашки від захвату – коли співає вокальна група, наприклад, або від співпереживання коханню Хоми та Хвеськи, яке на очах публіки виникає і розквітає, надихаючи філософа на перемогу над нечистю. І дуже хочеться вірити, що у справжньому фіналі вистави Хома таки переміг.
План черговий і далеко не останній.
Вистава «Чудернацькі пригоди бурсака» - це розповідь про віру і зневіру - церква у запустінні. Хутір багатий, а до храму шлях позаростав бур’янами. А ще про боротьбу язичництва та християнства – у Гоголя вони завжди поруч.
А ще багато планів глядач побачить сам, коли відвідає цю – читайте вище перелік захоплених епітетів – виставу. Тому що філософська притча - завжди апеляція до того, хто її сприймає, виходячи зі свого інтелектуального та життєвого досвіду.
Відмітимо, як вдало режисер знайшов засіб максимального органічного сценічного існування для акторів. Кожен з них, ніби той вокаліст,
що звучить у найбільш вигідній для свого голосу тональності. Всі вони органічні і викликають абсолютну довіру і спів-чуття. Саме тому, досить довга за часом вистава, що триває біля трьох годин, не здається нудною і навіть навпаки.
Гоголь навмисне робив твори з циклу «Миргород», до якого входить і «Вій», такими, що важко зрозуміти час, у якому відбуваються події. Гру письменника продовжує і режисер вистави – інколи це взагалі показово схоже на сучасність. Воно і зрозуміло. Теми ж вічні…
Як ми вже зазначили вище, у виставі на кожній ролі зайняті два актори. Тому її можна дивитися мінімум двічі – і двічі отримати різни задоволення.
У цілому над спектаклем працювали :
Режисер – постановник – Ю.Смирнов
Художник-постановник - Л. Аполлонова
Художники з костюмів – Л.Медвідь, Л.Аполлонова
Пластичне оформлення – С.Великодний
Хормейстер – К.Докукіна
Музичне оформлення – Ю.Смирнов
Дійові особи та виконавці:
Явтух – В.Назаренко, засл.артист України А.Красовський
Спирид - В.Хоменко, Ю.Садівничий
Дорош – О.Михайлов, А.Кнопік
Хома Брут – В.Калініченко, В.Писарев
Панночка – А.Леміш, Н.Фесенко
Хвеська – К.Саченко, Д.Маригіна
Людина примара – В.Божок, С.Єрошкін
Артисти хору та балету
Директор театру - заслужений діяч мистецтв України Микола Юдін
Прем’єра вистави «Чудернацькі пригоди бурсака» відбудеться 15 и 16 травня.
Джерело: медиа портал АТС creativpodiya.com
