Влітку 2024 року, після створення Сил безпілотних систем у військах почали з’являтися окремі роти наземних безпілотних комплексів. У кінці 2024 року українські сили здійснили першу атаку використовуючи винятково безпілотні наземні транспортні засоби. Як у ЗСУ працюють бойові роботи, розповідає “Флот 2017”.
Першим та основним завданням для наземних бойових роботів (по західній класифікації – UGV, Unmanned Ground Vehicle) на полі бою є логістична підтримка піхоти. Спочатку подібні системи розробляли волонтери. А приблизно з 2016 року у процес включились невеликі фірми та стартапи.
Протягом досить короткого часу з’явились достатньо вдалі зразки. Наприклад, дистанційно керований мінібронетранспортер із колісною формулою 6х6 “Фантом” від “СпецТехноЕкспорт”, спостережно-вогневий комплекс “Мисливець” (РСВК-М2) від Конструкторського бюро “Роботікс”, CAMEL від Roboneers, “Ласка” від INFOCOM Ltd та інші. Це були не тільки транспортні варіанти, але й бойові машини. Той же “Фантом” використовував різні бойові модулі.
Наземна система “Фантом” з бойвими модулями До 2022 року на озброєння ЗСУ ці системи не були прийняті,
через низку проблем. Зокрема через відсутність єдиних поглядів на місце та роль наземних роботів у штатній структурі підрозділів Сухопутних військ та способів їхнього бойового застосування.
Після початку російського широкомасштабного вторгнення використання наземних роботів стало життєво необхідним. Зокрема для евакуації поранених в умовах панування у небі ворожих дронів-камікадзе.
Якщо є потреба, то швидко з’явились й можливості для її реалізації. У 2023 році держава вклала колосальні кошти у розвиток безпілотних апаратів різного призначення, зробивши ставку на приватну ініціативу.
Доволі швидко це призвело до практичних результатів. В Міноборони почали кодифікувати та приймати на озброєння цікаві апарати. Тільки в листопаді 2024 року до фронту пішли чотири багатофункціональні наземні роботизовані комплекси: “Танчик”, “Тарган 2К”, “Тарган 200” й “Буревій”. Всі вони достатньо дешеві, можуть нести навантаження від 200 до 500 кг, а також легко адаптуються під різні завдання – від логістичних до розвідувальних.
Читайте також: Маленький, але потужний: Україна впровадила новий роботизований комплекс для війська “Равлик”
Пішли на озброєння Сил Оборони України й західні зразки.
Наприклад, платформи THeMIS, розроблені естонською компанією Milrem Robotics. Логістична платформа може перевозити до 750 кг корисного вантажу. Є й бойові варіанти. Наприклад Cargo Mortar carrier призначений для розміщення 82-мм міномета, додаткового обладнання та боєприпасів; Combat – бойовий варіант, який може нести дистанційно керований модуль з автоматичним гранатометом, кулеметом, ПТРК Javelin або 30-мм автоматичну гармату.
Платформа THeMIS Цей UGV рухається майже безшумно, завдяки дизельному двигуну та електричній тязі розвиваючи швидкість 20 км/год. Він оснащений камерами, які дозволяють перевіряти небезпечні зони по ходу машини. Тривалість роботи ‒ до 15 годин, а виключно на електроприводі ‒ до 1,5 години.
Машина так сподобалась військовим, що у грудні 2023 року “Укроборонпром” уклав угоду з Milrem Robotics про розробку багатопрофільних роботизованих оборонних систем наступного покоління. В інформаційних повідомленнях того періоду було вказано, що сторони розглядають локалізацію виробництва роботизованих платформ розробки Milrem Robotics в Україні.
Станом на осінь 2024 року зусиллями волонтерів та держави було поставлено 15 таких роботизованих платформ.
Серед іноземних апаратів варто ще відзначити чеський UGV Trail-Blazer. Вісім таких платформ компанія-виробник Isolit-Bravo безплатно поставила до ЗСУ. Зараз вони використовуються у 1-ї окремій танковій Сіверській бригаді.
Чеській UGV Trail Blazer
Поки що досвід використання наземних роботизованих комплексів виявися доволі позитивним та перспективним. Тому зараз потрібно масштабувати постачання, адже потреба в таких апаратах зростає постійно.
Михайло Жирохов
Сообщение З небес на землю: як бойові роботи захоплюють поле бою появились сначала на Флот 2017.
