Стрімкий розвиток штучного інтелекту формує нову форму глобальної нерівності — цифровий розрив між країнами, які мають доступ до потужних обчислювальних ресурсів, і тими, хто від них відрізаний. Про це йдеться в аналітичному матеріалі The New York Times
На сьогодні лише 32 держави у світі — близько 16% — володіють так званою compute power тобто інфраструктурою, яка дозволяє запускати та навчати моделі штучного інтелекту. Водночас понад 150 країн узагалі не мають доступу до дата-центрів такого рівня.
Найбільша концентрація обчислювальних потужностей припадає на США, Китай та країни Європейського Союзу — саме вони контролюють понад половину найпотужніших дата-центрів у світі. Лише близько 100 компаній інвестували 40% глобального бюджету в розвиток штучного інтелекту.
Африка і Південна Америка — поза технологічним майбутнімУ таких регіонах, як Африка та Південна Америка, присутність ІТ-інфраструктури для штучного інтелекту майже відсутня. Для порівняння, в Індії вже функціонують щонайменше п’ять ІІ-дата-центрів, а в Японії — не менше чотирьох. Однак загальна картина залишається нерівномірною і тривожною.
Ризик технологічної залежностіНа думку експертів, така асиметрія поглиблює цифрову залежність країн, які не мають доступу до потужних обчислювальних систем, і водночас посилює нерівність у сфері освіти, працевлаштування, оборони та безпеки.
Штучний інтелект стає не просто технологією, а інструментом геополітичного впливу. І якщо країни, що відстають, не зможуть отримати доступ до базової ШІ-інфраструктури, це може законсервувати технологічну відсталість на десятиліття вперед.
Аналітики закликають міжнародну спільноту шукати шляхи до більш справедливого розподілу технологій, щоб уникнути поглиблення глобальної прірви в цифрову епоху.
