Віртуальна реальність може впливати на людський мозок набагато сильніше, ніж вважалося раніше. Нове дослідження китайських науковців з Пекінського університету Юцзя Хуангу показало: після кількох годин у VR люди починають сприймати віртуальні крила майже як справжні частини власного тіла, повідомляє Science Alert. Результати дослідження опублікували у журналі Cell Reports, а сам експеримент уже викликав дискусії про майбутнє VR, нейротехнологій та навіть людської еволюції.Участь в експерименті взяли 25 добровольців. Протягом тижня вони проходили чотири 30-хвилинні VR-сеанси, де замість рук мали великі пір’яні крила. У віртуальному світі люди:літали; проходили повітряні маршрути; пролітали крізь кільця; керували “крилами” як власними кінцівками.При цьому руки у VR повністю зникали — мозок бачив лише крила на їхньому місці.До та після експерименту учасникам робили fMRI-сканування мозку. Виявилося, що зона мозку, яка відповідає за розпізнавання частин людського тіла, почала реагувати на VR-крила так, ніби це справжні кінцівки.Ба більше — нейронні патерни для крил стали схожими на ті,
які мозок використовує для сприйняття рук. Це означає, що мозок почав частково інтегрувати нелюдські елементи у власну “карту тіла”.Раніше вважалося, що мозок чітко відділяє:тіло; інструменти; протези; зовнішні об’єкти.Але VR, схоже, здатна стирати ці межі. Науковці кажуть, що мозок демонструє значно більшу пластичність, ніж припускалося. Фактично людина може адаптуватися навіть до таких “кінцівок”, яких еволюційно ніколи не мала.Подібні дослідження мають величезний потенціал для:нейропротезування; реабілітації ампутантів; керування роботизованими системами; дистанційних дронів; екзоскелетів; військових технологій; метавсесвітів та VR-середовищ.Особливо цікаво це виглядає на тлі розвитку інтерфейсів “мозок-комп’ютер”, де люди зможуть керувати додатковими роботизованими кінцівками або навіть аватарами.На думку авторів роботи, у майбутньому люди можуть проводити у VR значну частину життя — і це потенційно здатне змінити не лише поведінку, а й спосіб, у який мозок сприймає реальність.
