Дуже приблизно, свідомість описують як аспект існування «яким є переживання» – наприклад, має сенс запитати, як почувається людина чи віслючок, але не має сенсу запитувати про «переживання» столу чи чашки. Останніми роками частина дослідників стверджувала, що свідомість виникає не лише в обмежених видах біологічних систем.
Коперниканський принцип свідомостіПрофесор Ерік Швіцгебель з Університету Каліфорнії та доктор Джеремі Побер з Університету Лісабона пропонують застосувати до проблеми свідомості ідею, натхненну Коперником. Так само як Миколай Коперник показав, що Земля не займає особливого місця в космосі, автори пропонують не вважати людську свідомість особливою без відповідних підстав.
За словами Джеремі Побера, «дух Коперниканського принципу полягає в тому, що ми повинні вважати себе особливими лише коли є на те докази, а не за замовчуванням». Він додає, що у нас є багато підстав вважати людей найрозумнішими істотами на Землі, але ніяких підстав вважати нас найрозумнішими у Всесвіті. Застосувавши це до свідомості, Побер вважає, що немає підстав стверджувати,
ніби вона обов’язково потребує плоті й крові.
Професор Швіцгебель формулює це коротко: «Всесвіт може містити уми дивніші, ніж ми можемо уявити».
Пошук життя і можливих форм розумуЯкщо свідомість справді не залежить від конкретної біохімії, то спектр істот, які могли б мати свідомість, значно розширюється. Автори наводять оцінки: навіть якщо складні цивілізації з’являються лише в одній галактиці з мільярда, це дасть понад 1 000 таких цивілізацій, розкиданих у часі й просторі. Враховуючи різноманіття умов у Всесвіті, багато з них могли б кардинально відрізнятися від нас.
Вони наводять приклади з наукової фантастики, як-от персонаж «Рокі» з роману Энди Вейера «Проект „Аве Мария“» і знятому за цим твором фільму «Проєкт „Аве Марія“» або хорті з «Зоряного шляху», щоб показати, що мислячі істоти можуть мати іншу хімію або матеріал. Деякі астробіологи вже вказували на можливість карбоновмісного життя з відмінною біохімією, або на існування організмів у хмарах Венери, де роль, наприклад, сірки могла б змінити інша елементна участь.
Чи може бути свідомим штучний інтелект?
Авторам не вдається дійти одностайного висновку щодо того, чи означає їхня ідея, що штучний інтелект обов’язково можуть стати свідомими. Джеремі Побер сумнівається, що потрібно бути надто вільними у визначенні субстратів свідомості. Він каже, що «є достатні підстави вважати, що деякі інопланетні біохімічні системи підлягають усвідомленню», але додає, що межа субстратної гнучкості може не охоплювати речі, радикально відмінні від нас, наприклад кремнієві чипи (мікросхеми).
Професор Швіцгебель навпаки вважає, що філософи надто зосереджувалися на тому, чи може кремній просто відтворити людський мозок, замість ширшого питання про те, які системи взагалі можуть бути свідомими. Якщо відмовитися від ідеї, що свідомість вимагає саме людської біології, стає складніше обґрунтувати виключення кремнієвих систем лише через матеріал, з якого вони зроблені.
Ідеї про «завантаження розуму» на комп’ютерТема свідомості перекликається з ідеями трансгуманізму про збереження мозку й «завантаження» особистості на комп’ютер. Рей Курцвейл, відомий технолог, прогнозує можливість перенесення мозку в цифровий вигляд до 2045 року.
Інші описані підходи варіюють від цифрового емулювання пам’яті до сервісів на кшталт Nectome, які пропонують консервацію мозку для довготривалого збереження.
У цього напряму є й різка критика. Нейробіолог Майкл Гендрікс у коментарі MIT назвав подібні ідеї «жартом». Він сказав, що сподівається, майбутні покоління будуть обурені тим, як багаті витрачали ресурси на спроби жити вічно за рахунок нащадків, і назвав прихильників таких проєктів «мультяшними лиходіями».
Міґель Ніколеліс висловив набагато суворіший науковий заперечення: на його думку, мозок не піддається алгоритмічному відтворенню і жодна інженерія не зможе створити його вид живої свідомості. Він стверджує, що навіть великі обчислювальні ресурси не гарантують виникнення свідомості.
Позиція Швіцгебеля і Побера робить акцент на тому, що не слід наперед відкидати можливість свідомості в системах, кардинально відмінних від людських. Це розширює науково-філософський простір для досліджень свідомості, пошуку життя і етики поводження з потенційно свідомими системами. З іншого боку, питання про те, які саме фізичні чи інформаційні структури здатні породжувати досвід, залишається предметом інтенсивних дебатів і емпіричних перевірок.
За матеріалами Daily Mail
50Plus
