Цифровізація суспільства та глобальні виклики повномасштабної війни кардинально змінили ландшафт вітчизняного кримінального процесу. Якщо ще кілька років тому скриншот із соціальної мережі чи допис у месенджері сприймалися судами із суттєвою часткою скепсису, то сьогодні розвідка на основі відкритих джерел — OSINT — перетворилася на один із основних інструментів розслідування воєнних злочинів, державної зради, корупції та навіть адміністративних правопорушень.
Розвідка на основі відкритих джерел, більш відома як Open Source Intelligence, стала вже невід’ємним елементом досудового розслідування та судового розгляду. Соціальні мережі, супутникові знімки Google Maps, канали у месенджері Telegram, публікації у ЗМІ та бази даних сьогодні перетворилися на джерело фактичних даних, які дозволяють встановити обставини вчинення злочинів, ідентифікувати осіб та відтворити хронологію подій.
В той же час чинний Кримінальний процесуальний кодекс України взагалі не містить дефініції поняття «OSINT» та не передбачає спеціальних окремих норм щодо його процесуального статусу.
Це створює поле для процесуальних спорів, а сторона захисту регулярно ставить під сумнів допустимість та автентичність таких матеріалів.
Незважаючи на відсутність спеціального законодавчого регулювання, судова система доволі швидко адаптувалася до використання OSINT у доказуванні. Орієнтуючись на загальні засади судочинства, правові позиції Верховного Суду та міжнародні стандарти, зокрема Протокол Берклі, суди поступово сформували підходи до оцінки інформації з відкритих цифрових джерел. Сьогодні питання полягає вже не в тому, чи може OSINT використовуватися у судовому провадженні, а в тому, за яких умов отримані таким способом відомості набувають належної доказової сили
OSINT-докази і практика Верховного Суду
Сам по собі OSINT не є окремим джерелом доказів у розумінні статті 84 КПК України. Це метод пошуку, збору та аналізу інформації з відкритих джерел. Натомість отримані в результаті такого пошуку відомості можуть набувати процесуальної форми письмових або електронних документів відповідно до статті 99 КПК України, а також долучатися до протоколів слідчих і процесуальних дій згідно зі статтею 105 КПК України.
Для суду важливо не лише те, що було знайдено в Інтернеті, а й те, звідки походять ці дані, як саме вони були отримані, зафіксовані та збережені. Саме ці обставини значною мірою визначають їхню доказову цінність.
Під час оцінки допустимості суди застосовують положення статей 86–89 КПК України. Вони перевіряють законність отримання інформації, спосіб її фіксації та процесуальне оформлення відповідної дії. Водночас практика Верховного Суду показує, що формальний недолік не завжди нівелює доказове значення цифрового матеріалу
Зокрема, відсутність електронного цифрового підпису, подання інформації у формі цифрової копії, скриншота чи на оптичному диску (CD/DVD), як і використання іноземної мови в опублікованому матеріалі, саме по собі не означає недопустимості такого доказу. Вирішальним є те, чи можна встановити походження інформації, перевірити спосіб її отримання та переконатися в її зв’язку з обставинами кримінального провадження. Якщо матеріал отримано законно, належно зафіксовано, а його зміст узгоджується з іншими доказами, він може бути використаний судом під час доказування.
Протокол Берклі із застосування цифрових відкритих джерел у розслідуваннях не є джерелом українського процесуального права і не замінює вимог КПК України. Але пропонує практичний стандарт роботи з цифровою інформацією — від її пошуку та первинної фіксації до перевірки, аналізу, збереження та документування.
Відповідно до цих стандартів, здобуття відомостей з електронних інформаційних систем, доступ до яких є відкритим і не пов’язаний із подоланням систем логічного захисту, не потребує окремого дозволу слідчого судді.
Перебіг та результати огляду фіксуються у протоколі, із залученням спеціаліста у галузі інформаційних технологій, створенням доказової копії електронного документа та збереженням хронологічної послідовності зберігання.
Забезпечення ланцюга зберігання та верифікація метаданих
Найбільш уразливим місцем OSINT-доказів під час судового розгляду є ризик порушення так званого ланцюга зберігання (chain of custody) та втрати цілісності метаданих від моменту виявлення інформації до ухвалення судового рішення. У процесі дослідження електронного доказу сторона захисту найчастіше апелює до можливості фальсифікації,
внесення змін або підробки цифрових матеріалів.
Для забезпечення вимог допустимості та доведення автентичності сторона обвинувачення та органи розслідування зобов’язані дотримуватися чіткого алгоритму фіксації:
- Проведення огляду вебсторінки або ресурсу у присутності понятих або з використанням безперервної відеофіксації слідчої дії.
- Залучення спеціаліста у галузі інформаційно-телекомунікаційних систем для фіксації технічних параметрів, мережевих адрес (URL), IP-адрес та специфічних ідентифікаторів облікових записів.
- Виготовлення доказової цифрової копії електронного ресурсу або збереження вихідного файлу разом із первинними метаданими на окремому оптичному чи електронному носії (CD-R, DVD-R), який опечатується та додається до протоколу.
- Документальне підтвердження незмінності стану цифрового носія упродовж усього періоду досудового розслідування.
за відсутності обґрунтованих даних про фальсифікацію сам по собі факт подання скриншоту чи відеозапису з відкритого джерела сприймається судом як належний доказ, якщо він підтверджується іншими джерелами інформації.
OSINT у розслідуванні воєнних злочинів та злочинів проти миру
Найбільш ефективно інструменти OSINT застосовуються у кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів, порушення законів та звичаїв війни, а також посягань на територіальну цілісність України. У справах, які розглядаються за спеціальною процедурою in absentia (за відсутності обвинуваченого), матеріали з відкритих джерел часто стають основним містком між фактом вчинення злочину та конкретною особою виконавця.
Прикладом обґрунтованого використання OSINT є вирок Херсонського міського суду від 12 березня 2026 року у справі № 766/9963/24 щодо російського військовослужбовця. Сторона обвинувачення інкримінувала обвинуваченому розстріл цивільного буксира на річці поблизу Голої Пристані, внаслідок чого загинув капітан судна. Для доведення вини та ідентифікації злочинця було використано цілий комплекс OSINT-інструментів.
За допомогою картографічного сервісу Google Maps проведено огляд та зафіксовано точне місце розстрілу з географічними координатами.
У соціальній мережі «Одноклассники» знайдено та оглянуто особисту сторінку підозрюваного під псевдонімом, вилучено фотоальбоми, встановлено його дані, дату народження, риси зовнішності та родинні зв’язки.
Здійснено моніторинг та процесуальний огляд 10 російських пропагандистських Інтернет-ресурсів та ЗМІ, які у день злочину масово поширювали публікації про обстріл буксира, намагаючись перекласти відповідальність.
Оглянуто Telegram-канал, звідки вилучено документальний файл оперативного зведення окупаційних органів за 1 листопада 2022 року з відомостями про подію.
Також було проведено перевірку особи за спеціалізованою пошуковою системою OSINT, що дозволило отримати повні паспортні дані, номер страхового свідоцтва, індивідуальний податковий номер, адреси реєстрації та номери мобільних телефонів фігуранта.
Суд визнав усі зібрані OSINT-докази належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність — достатньою для ухвалення вироку про довічне позбавлення волі.
Аналогічні стандарти застосовуються у справах про посягання на територіальну цілісність України за статтею 110 КК України.
Так, у судових рішеннях щодо депутатів Державної Думи РФ (зокрема у постанові Касаційного кримінального суду від 16 квітня 2026 року у справі № 686/22480/22) винуватість осіб доводилася шляхом огляду офіційного вебсайту Державної Думи РФ, завантаження протоколів поіменного голосування, відеозаписів виступів, стенограм засідань та текстових проєктів федеральних законів. Касаційний суд підтвердив, що матеріали, здобуті з офіційних Інтернет-порталів іноземних держав та публікацій ООН, мають високий рівень достовірності і не потребують додаткового доказування їх походження.
OSINT у справах про державну зраду, колабораціонізм та тероризм
У справах щодо злочинів проти основ національної безпеки матеріали з відкритих джерел дозволяють зафіксувати факт добровільного переходу особи на бік ворога та її участь у незаконних органах влади чи терористичних організаціях.
Розглянемо вирок Івано-Франківського міського суду від 3 вересня 2026 року у справі № 344/17629/25 стосовно громадянина України,
який обійняв посаду в так званій «генеральній прокуратурі ЛНР». Оцінюючи докази, суд прямо послався на Протокол Берклі як на нормативно-методологічний орієнтир для збирання та аналізу OSINT-даних. Серед досліджених у суді матеріалів були протоколи огляду вебсайтів окупаційної адміністрації та скачування тексту так званого «закону про прокуратуру ЛНР».
Також досліджуватися відеозаписи з платформи YouTube та соціальної мережі «Одноклассники», де обвинувачений давав публічні інтерв’ю щодо роботи окупаційної прокуратури та брав участь у конкурсі «Кращий державний обвинувач». Та матеріали з бази даних «Миротворець», у яких містилися анкетні дані, фотографії, адреси проживання та телефонні номери фігуранта.
Суд зазначив, що проведення огляду інформації, яка перебуває у відкритому доступі, із залученням спеціаліста та виготовленням доказових копій на оптичних носіях повністю відповідає вимогам КПК України та забезпечує стандарт доказування «поза розумним сумнівом».
OSINT у справах про адміністративні правопорушення
Використання відкритих джерел інформації використовується не тільки в кримінальних провадженнях про особливо тяжкі злочини.
Сфера застосування OSINT активно розширилася на справи про адміністративні правопорушення, зокрема у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Так, цікавим є рішення Луцького міськрайонного суду від 20 серпня 2026 року у справі № 161/13219/26. Водій оскаржував постанову патрульної поліції про накладення штрафу за керування мотоциклом без мотошолома та без посвідчення водія відповідної категорії «А». Позивач стверджував, що в день складання постанови він мотоциклом не керував, а правопорушення не зафіксоване в автоматичному режимі.
Відповідач — Управління патрульної поліції — як головний доказ надав відеозапис, виявлений під час моніторингу соціальної мережі Instagram у збережених публікаціях (сторіз) акаунта під нікнеймом позивача. На відео було зафіксовано, як особа, зовні схожа на позивача, у нічний час керує мотоциклом без шолома по центральному проспекту міста.
Суд відхилив твердження позивача про те, що відео з Instagram не є доказом і могло бути підроблене.
У рішенні суд зазначив, що стаття 251 КУпАП відносить фото- і відеозаписи до електронних доказів без жодних обмежень щодо платформи їхнього розміщення.
Соціальні мережі визнаються відкритими джерелами інформації (OSINT), а матеріали з них є належними та допустимими електронними доказами. Оскільки сторінка у соціальній мережі містила інші фото та відео позивача, а особа на відео була чітко ідентифікована, суд визнав цей OSINT-матеріал достатнім доказом вини та залишив постанову поліції в силі.
OSINT у цивільному, господарському судочинстві та розшуку осіб
У господарському судочинстві OSINT-докази часто використовуються у справах про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Наприклад, у рішенні Господарського суду Житомирської області від 20 серпня 2026 року у справі № 906/225/26 за позовом ТОВ, факт поширення недостовірних відомостей на вебсайтах та у соцмережі Facebook доводився за допомогою офіційних звітів фіксації змісту вебсторінок, складених Центром компетенції, а також аналізу публікацій, що позиціонувалися відповідачами як «OSINT».
Суд підкреслив, що використання слів «OSINT» в анонімних або громадських розслідуваннях не звільняє поширювачів від обов’язку перевіряти фактичні дані та не перетворює завідомо недостовірні твердження на захищене оціночне судження.
У цивільних справах про оголошення військовослужбовців померлими або безвісно відсутніми (зокрема рішення Золотоніського міськрайонного суду від 4 серпня 2026 року у справі № 695/319/26) OSINT-пошук у мережі Інтернет здійснюється військовими частинами та адвокатами для перевірки інформації про можливе перебування бійців у полоні ворога, наявність фото чи відео у російських Telegram-каналах. Відсутність даних у відкритих джерелах противника слугує одним із непрямих підтверджень у комплексі дослідження обставин зникнення.
OSINT уже не просто допомагає суду знаходити інформацію — він стає повноцінним інструментом доказування Судова практика це фактично підтвердила. Те, що процесуальні кодекси досі не містять окремого визначення OSINT, не означає, що результати роботи з відкритими джерелами не можуть бути доказами. Ключове значення мають інші речі — законність отримання даних, належна фіксація, автентичність, цілісність і можливість перевірити їх походження.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
