Невдачі — штука корисна. Вони б’ють по самолюбству, змушують сумніватися в життєвих рішеннях і час від часу доводять до сліз. Але якщо відкинути театральність, то саме через провали приходять ті уроки, які врізаються найглибше. Головне — не повторювати ту саму помилку раз за разом. Треба змінювати підхід, навіть якщо на це піде рік. Бо справжня спокута, як кажуть, найсмачніша, коли її подають холодною. Або, в нашому випадку, акуратно прокатаною.
Це фактично друга частина історії з набором від Еріка. Минулого разу з його коробки вийшов крутий тримач для плашок. А тепер настала черга другого киту — ротаційного протяжного інструмента, або rotary broach. Для тих, хто не стикався: це хитрий спосіб вирізати багатокутні отвори, наприклад шестигранник у головці гвинта. Різець тримається під кутом і може вільно обертатися. Коли його вдавлюють у заготовку, він чіпляється і крутиться разом із матеріалом. Завдяки куту в роботу вступає лише один кут за раз, тож зусилля натиску значно менші, ніж у класичної протяжки. Теоретично метод працює навіть у досить твердих матеріалах.
Теоретично.
Бо один раз автор уже пробував. І нічого не вийшло. Причин було кілька: погане центрування, недостатньо жорстка установка на супорті, занадто великий знімок за один прохід і, можливо, незагартований різець. Новий набір обіцяв закрити більшість цих дірок. Плюс інструмент можна використовувати і на токарному, і на фрезерному верстаті. Але коли креслення розгорнули, з’ясувалося, що все в масштабі 2:1. Інструмент виходив крихітним. Можна було б усе збільшити, але автор вирішив прийняти виклик і зробити саме таку комічно маленьку й тонку штуку.
Початок з кільця: метричні сюрпризи на імперському верстатіІнструкція цього разу читалася уважно — і недаремно. Креслення місцями були загадкові, а деякі важливі кроки в них просто не відображалися. Зокрема, починати треба було з стопорного кільця. Воно вимагало дуже дрібної різьби з кроком 0,5 мм. На імперському токарному верстаті довелося міняти набір змінних шестерень. Коли все зібрали назад, знайшовся зайвий гвинт — класика. Потім автор вирішив піти до кінця і перемкнув відліки на метричну систему. І тут почалося справжнє пекло:
жоден вимірювальний інструмент у майстерні не був метричним. Кожен розмір доводилося конвертувати через калькулятор. Після кількох надто агресивних проходів різьба пішла на чверть міліметра меншою, ніж треба. Довелося починати з іншого кінця заготовки.
Для розточування маленьких діаметрів довелося купити спеціальні твердосплавні розточки. Звичайні вже не лізли. Кільце отримало фаску, полірування і два отвори під ключ. Під час свердління зламалося свердло, але запасних вистачило. Деталь відрізали — і тимчасово відклали. У цьому проєкті взагалі багато «почав — зупинився — повернувся».
Хвостовик, корпус і шпиндель: битва за точністьНа хвостовику автор свідомо не ставив обертовий центр одразу. Коли знімаєш багато матеріалу, внутрішні напруги можуть викривити заготовку. Тому спочатку проточили майже до розміру, і лише потім підперли. На фрезерному верстаті зробили тонку канавку, точно виставили її по центру за допомогою кінцевих мір і просвердлили кріпильні отвори. Знову забули про зазор під деталлю — довелося переставляти. Для зенкерування використали справжній зенкер з напрямним буртом,
а затискач зробили саморобним. Деталі виходили настільки маленькими, що навіть Брендон у кадрі лише знизав плечима: «Вони крихітні. Дуже милі».
Корпус почали з торцювання, точіння і довгого розточування. Один з розточних різців все ж таки відправився в стружку — занадто агресивна подача. На щастя, отвір уже був достатнім, щоб перейти на звичайний державковий різець. Далі — сліпе нарізання внутрішньої різьби під стопорне кільце. Інструмент ледь-ледь ліз, подачу різьби не можна було вимикати, тож довелося працювати на межі. Після кількох десятків проходів кільце сіло ідеально. Підшипник поставили, кільце закрутили і торцювали врівень.
Шпиндель робили з обрізка того самого прутка. Спочатку розточили отвір, поки матеріал ще був товстим — так жорсткіше. Потім перевернули різець і точили в реверсі, бо правого не було. Критичний розмір між підшипниками вимірювали безпосередньо по зібраних деталях, а не брали з креслення. Перша спроба виявилася з помилкою майже на пів міліметра — стопорне кільце не сідало. Довелося переточувати. Після корекції все стало ідеально: без люфту і з правильним притиском.
Залишилося лише просвердлити отвір під стопорний гвинт для кріплення самої протяжки.
Протяжки, загартування і перші отвориСамі різці робили зі срібної сталі, що йшла в наборі. Довжину взяли не за кресленням (28 мм), а стандартну для комерційних протяжок на 8-мм хвостовику — дюйм з чвертю. На похилому столі з фікстурою нарізали шестигранники з кутом 2,5° для зазору. Зробили два розміри: 6 мм і 4 мм, з невеликим запасом під ключ. Потім — загартування. Інструкція на цьому місці була дивовижно скупа: «загартуйте». Довелося згадувати матеріялознавство. Нагріли до вишнево-червоного, різко охолодили у воді, а потім відпустили при 100 °C пів години, щоб прибрати зайву крихкість.
Поки різці «пеклися», автор зробив невеликий сайд-проєкт — кілька болтів. Натяк Еріка був зрозумілий. Після складання всього інструменту (у слизьких рукавичках це окремий квест) настала черга тестів. Спочатку алюміній. Отвір просвердлили трохи більшим за шестигранник, зробили вхідну фаску, підвели інструмент і дали йому самому знайти центр. Закрутили гвинти і протягнули. Посадка вийшла просто ідеальною.
Потім те саме на сталевих болтах — теж без проблем.
«Це виглядає професійно. І працює краще за мою попередню саморобну конструкцію», — підсумував автор.
Наостанок інструмент ще раз обточили зовні, щоб надати остаточного вигляду. На фрезерному верстаті він теж працює — той самий принцип «хитання», тільки тепер крутиться інструмент, а заготовка стоїть. Практичної потреби в цьому поки немає, але можливість є.
Незважаючи на крихітні розміри, постійні переходи між метрикою та імперіалом, поламані свердла і один розточний різець, інструмент вийшов. І головне — він реально ріже. А ще нагадав, що іноді найкращі уроки приходять саме тоді, коли все йде не за планом. Головне — не здаватися і наступного разу зробити трохи інакше.
Запис Ентузіаст зібрав крихітний ротаційний протяжний інструмент після серії невдач спершу з'явиться на ProstoMob.
