Google готується перевірити, чи можуть її ШІ-процесори працювати безпосередньо в космосі. Уже 1 жовтня експериментальний супутник Project Suncatcher має вирушити на орбіту на ракеті Falcon 9 компанії SpaceX.
Про це пише Mashable.
Перший апарат у межах проєкту отримав назву MVP. Це ще не повноцінний космічний дата-центр, а невелика експериментальна платформа для перевірки ключових технологій.
Усередині супутника встановлять чотири тензорні процесори TPU, які Google використовує для обчислень, пов’язаних зі штучним інтелектом.
Сумарна продуктивність цього обладнання приблизно відповідатиме одному серверу наземного дата-центру.
Енергію супутник отримуватиме від сонячних панелей. На роботу обчислювального обладнання вони зможуть виділяти близько 1 кВт потужності.
Google планує перевірити, чи зможуть TPU стабільно працювати на орбіті та виконувати реальні завдання штучного інтелекту.
Супутник зможе обробляти короткі запити безпосередньо в космосі, а система Gemini генеруватиме відповіді за допомогою встановлених процесорів.
Однак один цикл роботи триватиме приблизно 15 хвилин.
Після цього обладнання доведеться вимикати для охолодження. Саме відведення тепла стало одним із головних технічних викликів Project Suncatcher.
У вакуумі немає повітря, тому звичайні вентилятори не можуть охолоджувати сервери так само, як на Землі.
Тепло доводиться відводити за допомогою спеціальних радіаторів, а TPU під час роботи виділяють значну його кількість на невеликій площі.
Тому один із головних експериментів місії полягатиме в перевірці того, наскільки ефективно супутник здатен охолоджувати процесори між короткими сеансами роботи.
Google офіційно дала зелене світло Project Suncatcher ще у травні 2025 року.
Компанія розглядає його як довгостроковий напрям, який у майбутньому потенційно може привести до створення орбітальних центрів обробки даних.
Головна ідея полягає у використанні сонячної енергії для живлення потужних ШІ-систем поза Землею.
Такий підхід у перспективі міг би зменшити залежність від наземних дата-центрів, яким потрібні великі обсяги електроенергії та складні системи охолодження.
Перший експериментальний супутник планують активно використовувати приблизно рік.
Після завершення основної місії апарат не повернеться на Землю одразу.
За планом, він ще близько шести років залишатиметься на орбіті, після чого поступово втратить висоту.
Під час входження в атмосферу супутник має згоріти.
Ідею дата-центрів у космосі паралельно просуває й Ілон Маск.
Після придбання SpaceX компанії xAI він заявляв, що орбітальна інфраструктура може стати одним зі способів забезпечити стрімко зростаючі потреби ШІ в електроенергії та обчислювальних ресурсах.
Маск пов’язував це з обмеженнями великих наземних дата-центрів, які споживають величезні обсяги електрики та потребують потужного охолодження.
Навіть у разі успішної місії Google до створення великих орбітальних дата-центрів залишатиметься далеко.
Компанії доведеться вирішити проблеми масштабування, захисту електроніки від космічного середовища, стабільного живлення, охолодження та швидкого зв’язку із Землею.
Чотири TPU і близько 1 кВт доступної потужності поки що залишаються лише невеликим тестом порівняно із сучасними наземними дата-центрами, де можуть працювати тисячі процесорів.
