Генеральний директор Dazzle AI Марісса Майєр нещодавно стала черговим технологічним генеральним директором, якого критикували за, здавалося б, відірвані від реальності коментарі, що звеличують корисність штучного інтелекту.
У випадку Майєр це включало звернення до інструменту штучного інтелекту за допомогою з описом її доньки, призначеним школою . Для генерального директора OpenAI Сема Альтмана це включало пропозицію батькам створювати персоналізовані подкасти для своїх дітей, які їздять до школи, а також заяву про те, що він не може уявити собі виховання дітей без ChatGPT . Генеральний директор Meta Марк Цукерберг навіть припустив, щозадоволення ваших соціальних та романтичних потреб за допомогою штучного інтелекту стане дедалі прийнятнішим .
Все це змусило Аманду Сілберлінг з TechCrunch замислитися, чи не є керівники компаній зі штучного інтелекту просто занадто відірваними від реальності, щоб створювати продукти для звичайних людей — ключове питання, враховуючи, що Anthropic має стати публічною саме тоді, коли Уолл-стріт починає втрачати апетит до значних інвестицій у штучний інтелект .
В останньому епізоді подкасту Equity ми з Кірстен Коросек та Шоном О'Кеном поспілкувалися з Амандою про те, чому лідери галузі іноді можуть здаватися такими глухими до тону. Кірстен задумалася, чи це скоріше проблема маркетингу, чи проблема продукту.
Відповідь Аманди: «Трохи від того й іншого». Вона також стверджувала, що технологічна індустрія дедалі більше просуває майбутнє, «де базова людська взаємодія все більше оптимізується поза межами реального існування», додавши: «І можете називати мене старомодною, але я думаю, що здатність людей спілкуватися один з одним, ймовірно, є цілим позитивним фактором для суспільства».
Продовжуйте читати, щоб переглянути попередній перегляд нашої розмови , відредагованої для довжини та ясності.
Ентоні Ха: У суспільстві панує багато скептицизму щодо штучного інтелекту, таке відчуття, що люди, які керують цими компаніями, не дбають про наші інтереси, що вони відірвані від реальності. Тож можна подумати: «Можливо, не варто робити таких заяв», бо, звичайно, люди сприймуть їх дуже скептично.
Я думаю, що [генеральні директори] намагаються дотримуватися цього делікатного балансу.
З одного боку, у них є величезний фінансовий стимул доводити, що ви повинні використовувати цю технологію в кожному аспекті свого життя. Але коли ви так робите, це насправді [не малює] дуже привабливу картину. У деяких випадках це відверто антиутопічна картина.
Кірстен Коросец: Ентоні, якби вони послухалися твоєї поради, нам би не було про що говорити в цьому шоу.
Але я скажу ось що: існує вся ця ідея про те, що ChatGPT та інші інструменти штучного інтелекту спрощують ваше життя, коли йдеться про особисті стосунки. І в багатьох із цих випадків це просто надто ускладнює те, що було б, наприклад, спостереженням за вашою дитиною. Це може бути важко для деяких людей, людей, які створюють ці продукти, і це не обов'язково стосується всіх інших у світі. Це може здатися таким неймовірно розрізненим, коли бачиш ці цитати.
Для мене це завжди зводиться до питання — з ким вони розмовляють? Чи є люди, які можуть їх зрозуміти? Можливо, є.
Аманда Сільберлінг: Інші випадки використання, які ми бачили, згадували люди, такі як коментар генерального директора Bumble Вітні Вульф Герд щодо:
«А що, якби у нас були консьєржі зі штучним інтелектом, ваш штучний інтелект зустрічався б зі штучним інтелектом іншої людини. А потім, якщо штучні інтелекти добре провели побачення, тоді вони б знайомили людей».
Або у статті в New York Times Марісса Майєр згадала: «А що, якби мій штучний інтелект міг би координувати свої дії зі штучним інтелектом мого чоловіка» тощо. І мені здається, що люди намагаються надмірно оптимізувати процес, не просто спілкуючись з людьми.
Я вже бачив, як це відбувається у моєму поколінні, коли я помічав у собі, що якщо я замовляю їжу на винос, мені дивно телефонувати в заклад. Я просто так звик до того, що кажу: «Ну, звісно, ти можеш зробити це онлайн, і тобі не потрібно ні з ким розмовляти». І мені здається, що таких речей, де базова людська взаємодія все більше і більше оптимізується, виключаючи її реальне існування, буде більше. Можете називати мене старомодним, але я думаю, що здатність людей спілкуватися один з одним, ймовірно, є цілим позитивним фактором для суспільства.
Шон О'Кейн: Так, але яка рентабельність інвестицій,
Амандо? Скільки доходу ви можете отримати від розмови, яку хтось веде в meatspace?
Аманда: Але в цьому й річ. Побачення справді неефективні. Шкода, що тобі доводиться ходити на купу побачень з різними людьми. Ти можеш змарнувати вечір і подумати: «Ну, це був провал». І тепер ви можете зрозуміти, чому люди [задаються питанням]: «А що, якби тобі не довелося ходити на побачення? А що, якби твій штучний інтелект міг ходити на побачення за тебе?» Але в цьому є щось нелюдське.
А також ви передаєте рішення про те, з ким ви зустрічатиметесь, комп'ютеру, якому ви довіряєте, що він знає вас краще, ніж ви самі, що, на мою думку, неправда.
Кірстен: Одна річ, до якої, на мою думку, варто повернутися, і я вже натякала на це раніше: з ким вони розмовляють? Хто, на вашу думку, є їхньою аудиторією для всіх цих оптимізацій? Чи це проблема продукту, чи це проблема повідомлення? Чи вони просто говорять про це неправильно, і насправді тут є справді велика цінність, і це здається відірваним від реальності та людяності, але якби вони просто говорили про це по-іншому, було б краще?
Чи це насправді проблема продукту, і, на вашу думку, ми зосереджуємося на оптимізації неправильних речей за допомогою інструментів штучного інтелекту?
Аманда: Я думаю, що це трохи і те, й інше, але я вважаю, що проблема маркетингу виникає, коли ці високопосадовці з цих надзвичайно цінних компаній збираються разом у кімнаті, обговорюючи больові точки свого життя, і [вони зосереджуються на] бронюванні вечерь, бронюванні авіаквитків. Усі роблять це, але я не бронюю авіаквитки раз на тиждень. Я не бронюю вечерю постійно. І коли я це роблю, це не те, що я вважаю особливим викликом у своєму житті.
Я маю на увазі, що люди, очевидно, знаходять цінність у таких речах, як ChatGPT та Claude, але я думаю, що цінність, яку знаходить пересічна людина, не обов'язково схожа на бронювання авіаквитків для мене.
Ентоні: Я також розмірковував над тим, що є такі компанії, як Uber, які на початку свого запуску орієнтувалися на перших користувачів технологій у Сан-Франциско, і я пам’ятаю, що був дуже впевнений, що це ніколи не стане ширшим. Це лише для дуже вузької аудиторії молодих міських міленіалів,
які мають зайві гроші на автомобілі, і це [унікально] добре працює в Сан-Франциско.
У багатьох аспектах технологічна індустрія досягла успіху, зробивши ставку на те, що «люди не наздогнали нас, але ми є передовими, і ми відображаємо, як виглядає споживач майбутнього, як виглядає сім'я майбутнього».
І в цьому випадку, схоже, що ця ставка ще не підтвердилася — з різних причин, частково тому, що суспільство, в яке просувається ця технологія, дуже відрізняється. Люди починають говорити: «Мені не подобається вплив, який ця технологія має на моє життя. Мені не подобається, що ви представляєте це як щось, з чого слід оптимізувати кожен досвід у моєму житті. Але насправді я хочу жити своїм власним життям . Я насправді хочу виховувати своїх дітей».
Аманда: Я думаю, що це не випадковість, що водночас ми бачимо цю надмірну оптимізацію серед людей у сфері технологій, що також спостерігається рух людей, які повертаються до використання розкладних телефонів, про які я вже говорила на Equity , або людей, які купують компакт-диски, бо їм набрид алгоритм, який підказує їм, що вони хочуть слухати.
І це просто цікава культурна напруженість, яка виникає, коли ми не знайшли балансу між тим, що оптимізація насправді нам допомагає, і тим, що оптимізація просто змушує нас відчувати, що ми не такі люди, якими хочемо бути.
