Стрімке зростання попиту на штучний інтелект змусило технологічні компанії шукати електроенергію навіть у списаних авіаційних двигунах. Через шестирічні черги на нові газові турбіни у США власники центрів обробки даних масово скуповують старе обладнання, відновлюють його та перетворюють на електрогенератори.
Про це пише Reuters.
Розвиток штучного інтелекту створив безпрецедентний попит на потужні джерела електроенергії. Компанії будують нові центри обробки даних, однак виробники газових турбін не встигають забезпечувати їх необхідним обладнанням.
У США середній термін очікування нової газової турбіни вже сягнув шести років. Виробники обговорюють замовлення з постачанням у 2031 році, тому технологічний бізнес змушений шукати швидші способи забезпечити свої об'єкти електроенергією.
Одним із таких рішень став вторинний ринок газових турбін. Компанії купують установки, що раніше працювали на промислових підприємствах, відновлюють обладнання, яке тривалий час не використовували, та пристосовують авіаційні двигуни для виробництва електроенергії.
Попит на старі турбіни зріс настільки,
що їхня вартість почала стрімко підвищуватися. Генеральний директор EthosEnergy назвав ситуацію справжнім бумом на ринку вживаного обладнання.
Масштаби дефіциту підтверджують дані аналітичної компанії Wood Mackenzie. Загальний обсяг замовлень на газові турбіни у світі вже перевищує 100 гігаватів, тоді як виробники здатні випускати обладнання сумарною потужністю лише 60–70 гігаватів на рік.
Особливо швидко зростають потреби американських центрів обробки даних. За оцінками Jefferies, лише протягом 2026 року їм знадобиться близько 17 гігаватів потужності, а до 2028 року цей показник може збільшитися більш ніж утричі.
Деякі компанії вже перейшли від пошуку обладнання до конкретних закупівель. Зокрема, оператор інфраструктури штучного інтелекту Crusoe у квітні замовив у ProEnergy 13 газотурбінних установок загальною потужністю 650 мегаватів.
Їх створили на основі авіаційних двигунів GE Aerospace. Обладнання призначене для забезпечення електроенергією центрів обробки даних Crusoe у США.
Важливим чинником стала й різниця у вартості нових і вживаних установок. За даними Origin Partners,
добре збережені турбіни продаються приблизно за 1,5–1,7 мільйона доларів за мегават потужності, а відновлені — за 1,3 мільйона.
Нові газові турбіни коштують значно дорожче — близько 2–2,5 мільйона доларів за мегават. Тому навіть великі витрати на відновлення старого обладнання можуть виявитися вигіднішими за придбання нового.
Показовим став продаж двох вживаних турбін потужністю по 14,5 мегавата. За обидві установки покупець заплатив 12,5 мільйона доларів, тоді як нові аналоги коштували б приблизно 35 мільйонів.
Крім того, на нове обладнання довелося б чекати близько п'яти років. Саме тривалі терміни постачання змушують компанії погоджуватися на придбання старих установок.
Однак використання вживаних турбін пов'язане з ризиками. Історія їхнього технічного обслуговування не завжди відома, окремі агрегати мають обмежений залишковий ресурс, а гарантії подальшого ремонту можуть бути недостатніми.
Питання виникають і щодо авіаційних двигунів, перероблених на генератори. Фахівці сумніваються, чи всі такі установки придатні для тривалої безперервної роботи, якої потребують потужні центри обробки даних.
Через нестачу великих генераторів деякі оператори змушені встановлювати на одному об'єкті понад сотню невеликих турбін різних моделей і виробників. Це додатково ускладнює обслуговування енергетичної інфраструктури.
Водночас придбання вживаного обладнання не усуває інших перешкод. Компаніям усе одно доводиться отримувати дозволи на будівництво та розв'язувати питання підключення нових потужностей до електромереж.
Паралельно зростає інтерес до інших технологій виробництва електроенергії. Фінська корпорація Wärtsilä повідомила, що з весни 2025 року отримала від американських центрів обробки даних замовлення на газові двигуни для електростанцій загальною потужністю 3 гігавати.
