На каналі RCLifeOn Саймон Соренсен вирішив перевірити, наскільки далеко можна зайти з 3D-друком. Він змайстрував повноцінний гусеничний апарат, у якому майже все — від зірочок до ланок гусениць — надруковано на принтері.
Як усе починалосяСпочатку здавалося, що все логічно. Раму зробив із квадратної металевої труби — на неї зручно приварювати різьбові шпильки під колеса й зірочки. Далі пішла масована печать. Кожна ланка гусениці — дві з половиною години друку. Матеріал — звичайний PLA. Бо будь-який «екзотичний» філамент одразу робив би проект непідйомним за ціною й часом. Пізніше Саймон сам собі дорікав: треба було одразу давати хоча б на дві-три стінки більше. А ще він купив на Banggood десять кілограмів дешевого PLA менше ніж за 70 доларів. І саме цей філамент почав підводити першим.
У підсумку на гусениці, ведучі зірочки й шість опорних коліс пішло понад 11 кілограмів пластику. Ланки з’єднувалися звичайними шурупами по 80 мм. Підшипники запресовував просто нагріваючи пластик — без клею. На ведучі зірочки додатково вкручував довгі шурупи, щоб розвантажити навантаження.
Після збірки все виглядало пристойно. На мотори приварили ведучі зірочки. Саймон взяв 48-вольтові безщіткові з вбудованими редукторами — здавалося, ідеальний варіант.
Перші тестиБазу зробив з фанери — зручно кріпити все підряд. Підключив ESC до лабораторного блока живлення на 200 Вт і… воно поїхало. Навіть на такій потужності машина рухалася без проблем. Виїхали на стежку. І, звісно, щось зламалося. Причому ламалися виключно ланки з того дешевого banggoodівського пластику. Ремонт простий — є запасні ланки, швидко міняєш. Поступово дешевий філамент витіснили, і поломки стали рідшими. Але проблеми тільки починалися.
Після кількох ітерацій надрукували нові гусениці — збільшили отвори під шурупи, змінили налаштування друку. Вперше протестували машину вже на двох гусеницях і з радіокеруванням. Бо RC у назві каналу не просто так. Забули тільки про одне — гальм у машини немає. І це відчутно. На полі апарат показав себе непогано. Тяга була серйозна. Поки не вперся в камінь. Після цього почалися системні проблеми.
Непідпружинені опорні котки, жорсткий пластик, передні й задні зірочки без підйому — будь-яка нерівність одразу ламає ланки.
Плюс спочатку не було нормального реверсу й повноцінного повороту. Мотори й контролери теж підводили. Перепробував з півдесятка ESC — більшість навіть не крутили мотори нормально.
Тоді в гру вступили мотори QS138. Їх надіслав знайомий Артур. Це вже рівень серйозних електровелосипедів. Для танка — явний перебір, але саме цього й хотілося. Далі Саймону привезли мотори й контролери без попередження, налаштували м’який старт, реверс і адекватну поведінку на низьких обертах. Вдома старі мотори зняли, надрукували перехідники на нові вали, прикрутили алюмінієвими кутниками до фанерної бази. Перший тест показав, що перехід з «вперед» у «назад» відбувається майже миттєво. Видовище вражаюче.
Повноцінна системаУ фінальній версії стоять два VESC Maxim120, 2 кВт·год акумулятор на 48 вольт і екран. Керування — як у справжнього танка: обидва стіки вперед — їдемо, один вперед і один назад — розворот на місці. У приміщенні мотори створювали справжні потоки повітря. На землі поведінка стала помітно м’якшою. І спочатку все працювало напрочуд добре.
Поки не зірвало 3D-друковану деталь,
яка тримала ведучу зірочку на валу мотора, бо пластик просто зрізало. Спробували tougher PLA від Bambu Lab — друкували повільніше, при 250 градусах. Сподівалися, що гнучкість допоможе. Частково допомогло, але ненадовго.
Найцікавіше — як саме тепер ламаються ланки. Раніше виривало шурупи. Тепер пластик рветься цілими шматками, навіть при п’яти стінках і 20% заповненні. Кожна ланка — 2–3 години друку. Коли їх сотні, питання «а чому не TPU?» звучить особливо болісно. TPU був би ідеальним. Але друкувати всі ланки з нього — це вже інший рівень витрат часу. Тому автор прямо каже: проект, швидше за все, потребує другої частини. Розрізати машину навпіл, зменшити кількість ланок і надрукувати їх уже з гнучкого матеріалу. А поки що дизайн гусениць, запозичений у RC Test Flight, виявився занадто жорстким для такого навантаження.
Ось так, хтось будує роботів і одразу все прораховує. А хтось бере десять кілограмів дешевого PLA, 48-вольтові мотори й просто йде до кінця, ламаючи все по дорозі. І від цього навіть цікавіше дивитися.
Запис Ентузіаст надрукував гусеничний танк на 3D-принтері спершу з'явиться на ProstoMob.