Дослідники з Університету Іллінойсу в Урбана-Шампейн і Національної лабораторії Оук-Ридж створили високодеталізовану гідрологічну модель, яка показує рух води на поверхні та в ґрунті полів із дренажними трубами. Результати роботи можуть допомогти вдосконалити керування осушенням, планувати дренажні системи та розробляти моделі перенесення поживних речовин.
Підземні дренажні труби змінюють водний режим поля: впливають на утворення калюж, рівень ґрунтових вод, ріст культур, перенесення поживних речовин і якість води в довкіллі. Водночас ділянки з подібними системами можуть реагувати по-різному через відмінності в ґрунті, рельєфі та конструкції труб. Більшість моделей недостатньо точно враховує ці особливості на рівні окремого поля.
Тривимірне моделювання водних потоківЩоб докладніше дослідити ці процеси, науковці застосували тривимірне моделювання руху води на поверхні та в ґрунті. Вони вивчили дві дослідні ділянки з дренажними трубами на енергетичній фермі університету, де було докладно зафіксовано розташування дрен.
Команда перевірила, як на результати впливають розмір комірок моделі – від 2 до 40 метрів,
мікрорельєф, властивості ґрунту, глибина прокладання та відстань між трубами. Провідний автор дослідження, доцент Бін Пен, пояснив, що модель дає змогу побачити повну тривимірну картину після сильних опадів: місця й площу застою води, тривалість її перебування на поверхні та швидкість зниження рівня ґрунтових вод.
Дослідники випробували два способи опису трубчастого дренажу в гідрологічній моделі Advanced Terrestrial Simulator, розробленій за участю кількох національних лабораторій Міністерства енергетики США. Обидва способи достатньо точно відтворили загальний обсяг дренажу на рівні поля, проте придатні для різних дослідницьких завдань.
Роздільна здатність і параметри дренажуМоделювання з комірками розміром від 2 до 40 метрів давало подібні оцінки загального дренажу, якщо відповідно налаштувати параметри. За словами першого автора роботи, аспіранта Хаоюаня Ю, навіть сітка з 40-метровими комірками прийнятно відтворювала загальну гідрологічну реакцію дренажу.
Однак деталізація просторової картини істотно різнилася. Сітка з кроком 2 метри зберігала локальні западини,
характерні ділянки застою води та структуру потоків поблизу дрен. За розміру комірок 40 метрів більшість цих особливостей згладжувалася.
Отже, для оцінювання загального обсягу дренажу чи зміни рівня ґрунтових вод найдрібніша сітка потрібна не завжди. Висока роздільна здатність необхідна, коли треба визначити, де накопичується вода, як вона рухається крізь ґрунт і в яких місцях потрапляє до дренажних труб.
Ю наголосив, що шляхи руху води визначають, де вона накопичується, як довго залишається в ґрунті та як взаємодіє з довкіллям. Ці відомості важливі для подальшого моделювання перенесення поживних речовин і біогеохімічних реакцій.
Симуляції також показали вплив особливостей поля та конструкції дренажу на водні потоки. Навіть невеликі відмінності мікрорельєфу змінювали місця застою води й її проникнення в ґрунт. Властивості ґрунту визначали співвідношення між поверхневим стоком, випаровуванням і транспірацією та відведенням води трубами.
Глибина прокладання дрен виявилася важливою для довгострокового обсягу дренажу й рівня ґрунтових вод: глибше розташовані труби загалом сильніше знижували цей рівень і збільшували сумарний відтік води.
Відстань між трубами більше впливала на швидкість реакції системи на дощі – щільніше розташовані дрени спричиняли вищі пікові витрати під час опадів.
Модель дає змогу перевірити різні варіанти розташування, глибини та відстані між дренажними трубами й оцінити можливі зміни застою води та рівня ґрунтових вод до проведення робіт на полі.
Нинішнє дослідження зосереджене на воді, однак її рух визначає і шляхи перенесення розчинених речовин. Зокрема, нітрат добре розчиняється у воді, тому його переміщення тісно пов’язане з водними потоками в ґрунті й дренажній мережі. Точніше розуміння цих потоків допоможе прогнозувати, де нітрат може потрапити до дренажу, а звідти – у водойми.
Команда Пена розширює гідрологічну основу моделі, додаючи модулі кругообігу вуглецю й азоту та перенесення речовин із урахуванням хімічних реакцій. Модель застосовують для відтворення водного й азотного балансів різних біоенергетичних культур і порівняння їх із традиційною сівозміною кукурудзи та сої.
У перспективі науковці планують створити «цифрового двійника» – модель, що охоплюватиме рівні від поля до водозбору й відтворюватиме пов’язані поверхневі та підземні процеси. Такий інструмент має допомогти проєктувати ландшафти для біоекономіки, сталого землекористування та прецизійної охорони природи у великих сільськогосподарських регіонах.