Фотофільтри з кольорами французького прапору – це нова тенденція у соціальній мережі Facebook. Однак наскільки такі прояви співчуття є коректними зараз?
Про це розмірковує Меган Гарбер, авторка статті в американському журналі The Atlantic «#PrayForParis: When Empathy Becomes a Meme» (#PrayForParis: Коли співчуття стає мемом»), повідомляє Media Sapiens.
Авторка пише, що цими вихідними, після терактів у Парижі, соціальні медіа пропонували користувачам безліч способів висловити своє співчуття та солідарність. Зокрема, це фільтри на фотографії у Facebook, хештеги #PrayforParis, #Parisjetaime, #Jesuisparis та інші візуальні символи.
Реакція соціальних мереж на трагедію є міксом із різних елементів: деякі із них позитивні, зокрема, опція Facebook Safety Check, що дозволила багатьом мешканцям Парижа швидко повідомити друзям та родичам, що з ними все гаразд.
Однак більшість інших речей, які цими днями з’явились у мережі, не мають сенсу, цитує авторка коментар Рюрика Бредбері із Washington Post: «Те, що в реальності є жахливою трагедією, у кіберпросторі спрощене до мему.
Мільйони людей, які не мають ніякого стосунку до Парижа чи до жертв, бездумно вставляють свої п’ять копійок: роблячи це радше, щоб задовольнити егоїстичні потреби, поширюють часто фейкову інформацію, яку не перевіряють, просто щоб «наробити галасу».
«Є щось егоїстичне та показове у цих виявах співчуття, – йдеться у статті The Atlantic. – Водночас це акт масового жалю. Якщо конкретніше: це жаль, що завдяки алхімії інтернету, перетворюється на політичний меседж. Це емпатія, яку можна порахувати. Фейсбук тепер весь у синіх, білих та червоних кольорах. Соціальна мережа сама по собі стала прапором. Звичайно, це зміниться, бо люди забудуть і будуть далі жити своїм життям, так само як і було із аватарками «je suis Charlie», що згодом знову замінились людськими обличчями, а нещодавно фільтрами в кольорах веселкового прапору [символ ЛГБТ-спільнот -MS] на підтримку рівності шлюбів. Але зараз усі прояви солідарності із Францією помітні. Разом вони представляють інтернет не лише як комерційну платформу чи публічний простір, але і як засіб емпатії, співчуття».
Авторка також звертає увагу,
що фільтри у кольорах французького прапору, як і веселковий прапор, був запропонований Фейсбуком. Компанія заохочує користувачів застосовувати фільтри у своїх профілях, повідомляючи їм вгорі новинної стрічки, якщо хтось зі друзів скористався фільтром.
У вересні Марк Цукерберг анонсував, що замість кнопки «не подобається», про яку заявлялось раніше, розробляється «кнопка співчуття». Вона стане в пригоді для тих користувачів, які хочуть висловити солідарність з приводу якоїсь події чи дискусії, але не лайкати буквально – повідомлення про теракти у Парижі є саме такою ситуацію.
«Меми – це теж в певній мірі кнопка співчуття, – робить висновок авторка The Atlantic. – Вони перетворюють шок та сум на щось масове. А потім, згодом, у дані. Ви можете виступати за чи проти стану речей, але це все частина нового доступу людей до життя одне одного, і розширення поняття «Як ми сумуємо тепер». Прояви такого співчуття іноді дивні та егоїстичні, а іноді #toosoon чи #toolate. Зрештою, вони свідчать про глибоку річ, яка має потенціал позначитись на політиці та культурі: ідея, що «це могли бути ми».
