Економія електроенергії (а відтак коштів) -- сьогодні незайва справа. Умілець-аматор з Харкова вирішив позбавити себе потреби купувати батарейки для ліхтаря або радіоприймача. І зробив таку просту батарейку сам. Працює вона -- не повірите! -- на звичайній воді, пише газета "Експрес"."Початок цієї історії був дуже прозаїчним, -- щиро каже Ігор Білецький. -- У мого світлодіодного ліхтаря "здох" акумулятор. Купувати новий -- дорогувато. І тут я згадав про одну з найдавніших технологій виробництва струму. І вирішив спробувати".Яка це технологія? Про неї знають навіть школярі. Якщо взяти два електроди з різних металів (приміром, з міді та цинку) і занурити їх у звичайну воду, замкнувши ланцюг, -- з’явиться електичний струм. Так спершу і зробив пан Ігор. У дві пластикові скляночки занурив дві пластини -- цинкову та мідну, поєднавши їх дротами."Після того виміряв напругу приладом, -- розповідає винахідник. -- Вона становила 0,8 вольта. Малувато. Щоби підвищити напругу, я взяв п’ять пар таких електродів, поєднав їх послідовно й занурив у п’ять скляночок з водою.
Напруга зросла до 4,25 вольта. Приєднав світлодіод -- і він засвітився!"Цікаво? Ще б пак. Але не дуже практично. Не будеш же носити ліхтар з п’ятьма скляночками води в руках! Тож умілець став вдосконалювати свою "водяну батарейку" -- щоби зробити її практичною, негабаритною та переносною."Я придумав трохи іншу конструкцію, -- показує Ігор Леонідович. -- Моя батарейка складається з шістнадцяти ось таких пласких елементів, з’єднаних послідовно. Кожен елемент являє собою звичайний поліетиленовий пакетик розміром 10 на 10 сантиметрів. Вони валялися у мене для різних дрібниць. Тож пішли у діло. Всередині кожного пакетика я розмістив цинкові та мідні пластини. А між ними -- повстяна прокладка: ганчірка для миття посуду. Таких тепер повно продається. І наприкінці в кожен пакетик я залив шприцом 5 -- 10 мілілітрів води. Ось і все -- батарейка готова!"Чоловік тут-таки демонструє це "диво техніки". Через виведені дроти приєднує свою батарейку до контактів світлодіодного ліхтаря. І ліхтар спалахує яскравим світлом! Я вражено хитаю головою. А пан Ігор дивує мене далі -- замість ліхтаря бере радіоприймач,
з’єднує його з батарейкою. Радіо миттю "оживає", з динаміка звучить приємна музика. Нічого собі -- приймач працює, можна сказати, на воді!"Звісно, можна було десь знайти для кожної пари електродів пластмасові відсіки, а не пакетики, -- пояснює Ігор Білецький. -- Вигляд був би естетичніший. Але я обрав найпростіший, швидкий варіант -- зробив з того, що було напохваті. Мідний лист у мене валявся раніше. Пакетики та ганчірки знайшов у дружини на кухні. Єдине, що купив, -- це лист цинку. Тож зібрав я цю штуку, власне кажучи, з нічого. Залив водою -- і маю струм!" Тепер Ігореві Білецькому не треба купувати батарейки в магазині, коли хочеться послухати радіо або вімкнути ліхтар. Його "водяна батарейка" легко вміщується в кишені. Єдине, чого потребує, -- півсклянки води. "Води в нас поки що не бракує, -- каже Ігор Леонідович. -- Одного заправляння вистачає для світіння ліхтаря (або роботи радіоприймача) впродовж 5 -- 6 годин. А після цього змінив воду в пакетиках -- і знову маєш струм. Тож моя батарейка -- вічна".Сергій БОВКУНФото Ігоря БІЛЕЦЬКОГО
