Футбол популярний. Як і аніме. FIFA теж розлітається як гарячі пиріжки. Так чому б не об’єднати їх? Можливо, так і думали розробники з Tamsoft, чия новинка Captain Tsubasa: Rise of New Champions щойно надійшла в продаж. Начебто дивна затія, особливо для нас, де традиційний фанат аніме і футбольний уболівальник перетинаються вкрай рідко, однак в Японії, Європі і Південній Америці ніхто не сміється: тут у манги Йоіті Такахасі на диво багато шанувальників, серед яких – такі відомі імена, як Хамес Родрігес, Алессандро Дель П’єро і Зінедін Зідан. Якщо так подивитися, то немає нічого дивного в тому, що з культового і, можливо, найбільш прославленого вигаданого футболіста вирішили зробити зірку відеоігор. Але чи внесе Rise of New Champions свій внесок в давно стагнуючий ринок футсімів? Хтось скаже, що порівнювати творіння Tamsoft і багатомільйонну франшизу EA несправедливо, мовляв, це фундаментально різні ігри. Не спорю: точок дотику у них мало, і ніякий інший футбольний симулятор, включаючи eFootball PES 2020 року, не схожий на «Капітана Цубасу». Captain Tsubasa:
Rise of New Champions не ставить собі за мету ані стовідсотковий реалізм, ані автентичність, ані, навіть, дотримання всіх правил «красивої гри». Тут немає справжніх команд. Тут немає звичних фанатському вуху імен – тільки японські прізвища різного ступеню запам’ятовування. Немає тут і фолів, а вся увага приділяється не тактиці, а історії. Так, саме так – це сюжетна гра, яка присвячує дуже багато часу пригодам головних героїв.
Зізнаюся, Captain Tsubasa: Rise of New Champions мене інтригувала. Хоча б тому що, як я вже згадував, стан нинішніх симуляторів мене засмучує. FIFA вже який рік тупцює на місці, всю увагу приділяючи жадібному режиму FUT, а PES, як випливає з однієї тільки назви, пережила ребрендинг і теж забула любителів традиційного однокористувацького геймплея. Якщо не брати до уваги покращену графіку, мало що змінилося з часів PS3. У всякому разі, у кращу сторону. Де та романтика, де запал локальних баталій?
Тому будь-хто, навіть віддалено схожий на конкурента цих двох гігантів, заслуговує на нашу увагу. У Captain Tsubasa є мультиплеєр, сюжетка, яка набагато глибша,
ніж її аналог від EA, і впізнавана IP. Іншими словами, потенціал.
У мене були великі надії на те, що Captain Tsubasa перенесе на сучасні консолі божевілля видатного «забійного футболу» Стівена Чоу, і частково так є – але тільки частково. Я сподівався на гарну анімацію і круті заставки, коли футболісти витворяють щось неймовірне з м’ячем, і начебто все це отримав. Гравці роблять фінти, які суперечать усім законам фізики, і мають суперздатності. У кожної команди є своя фішка, свій лідер, і свої надприродні скіли. Так, ігровий процес час від часу розбавляється красивими заставками, на яких воротарі героїчно витягують м’ячі, що не беруться, нападники поодинці проходять через все поле. Красиво, класно – але мало. Чим більше грати, тим звичнішими стануть такі ось рідкісні моменти приємного божевілля. А що ж залишається? На жаль, але футбол.
Я кажу «на жаль», тому що, як я не намагався закохатися в унікальний геймплей Captain Tsubasa, у мене не виходило. І проблема не в нестачі крутих прийомів або скупості ігрового процесу, просто мені жодного разу не здавалося,
що це – спортивна гра. Так, тут є майже всі елементи футболу – пенальті, кутові, вкидання, наскрізні паси, кроси, удари, і так далі. Однак управління вкрай нечутливе, а футболісти (точніше буде сказати, ногом’ячисти) на полі поводяться так, ніби вперше бачать м’яч. Немає ніякої динаміки: паси виходять слабкі і неточні, і дуже повільні, а забивати голи не так вже й весело. Як правило, для цього потрібно бити по воротах кілька разів – до тих пір, поки шкала «духу» голкіпера не закінчиться. Після цього він уже сейв не зробить. Можна забити і відразу, але це трапляється дуже, дуже рідко. Така система логічна, але вона позбавляє футбол азарту. Якщо ви пропустили багато голів, то сподіватися на камбек просто немає сенсу – в Captain Tsubasa атаки проходять занадто повільно.
Captain Tsubasa: Rise of New Champions може бути хорошою в рідкісні моменти. Наприклад, коли вдається виконати диво-удар в останні секунди зустрічі. Це красиво, ефектно і круто. Але це трапляється дуже рідко. Крім сюжетного режиму, який пропонує нам грати за Цубасу, є й інший, де ми можемо створити власного страшнуватого аніме-протагоніста і перетворити його на японського Мессі. Є навіть мультиплеєр з системою рейтингу і всілякими плюшками на кшталт нових зачісок. Підтверджую, що грати з друзями веселіше, ніж з ШІ – втім, як завжди.
Вердикт
Captain Tsubasa: Rise of New Champions напевно порадує фанатів культового героя, але, що стосується нас, людей, які не провели все дитинство, переживаючи за вигаданого футболіста, то про нас не подумали. Ні англійського (хоча б) озвучення, ні цікавої історії, ні, на жаль, класного футболу тут немає. Пам’ятаєте, коли у нас скасували весь футбол через пандемію і доводилося дивитися тільки білоруську лігу? Так і тут: начебто все на місці, але я цих людей не знаю, а дивитися на них не дуже приємно.
