У Білому домі заявляють, що США «активно розглядають» питання постачання Україні касетних боєприпасів. Видання АР та The Washington Post пишуть, що президент США Джо Байден схвалив надання Україні касетних боєприпасів і що Пентагон найближчим часом оголосить про їхнє вилучення зі складів для потреб ЗСУ. Про це повідомляє I-VIN.INFO з посиланням на сайт Тексти.org.ua.
Розв'язанням проблем боротьби з цілями на відкритому просторі та бронетанковими угрупованнями є «вдосконалені звичайні боєприпаси подвійного призначення», тобто DPICM. Цей термін охоплює артилерійські й ракетні боєприпаси.
Касетні боєприпаси (також відомі як Cargo) з кумулятивними осколково-фугасними суббоєприпасами. У цьому випадку корпус снаряда є лише носієм суббоєприпасів, які після викидання над ціллю падають на неї і вражають її як низка менших бойових елементів.
Попри зменшену ефективну площу суббоєприпасів (зазвичай від 10 до 16 м2), їхня загальна ефективна площа ураження цілі (навіть з урахуванням перекриття декількох полів вогню) була більшою, ніж в одного снаряда калібру 105 або 155 мм.
Початкова ідея була такою, щоб обстрілювати солдатів на відкритих позиціях, артилерійські позиції або колони неброньованої техніки в русі. Діаметр цього типу заряду, що міститься в артилерійських і ракетних снарядах, зазвичай становить від 31 до 60 мм.
Такий заряд уражає броню від 80 мм RHA (rolled homogeneous armor/RHA – катана гомогенна броня) до 100-130 мм RHA. Площа смертельного ураження таких зарядів проти цілі, наприклад, солдата в положенні стоячи, зазвичай становить від 10 до 16 м2, а ефективний радіус ураження осколками іноді становить від 5 до 9 м.
Артилерійські снаряди калібру 155 мм зазвичай несуть від 42 до 88 суббоєприпасів, мінометні міни калібру 120 мм – від 16 до 24, а реактивні снаряди БМ-21 «Град» – від 42 до 56.
Для знищення танка потрібно 10+ влучень DPICM, у випадку машин, в башті яких немає займистих речовин, ця цифра може бути ще більшою. Кількість влучень, необхідних для знищення машини, буде вищою, якщо використовується броня, що захищає дах.
Зазвичай батарея і РСЗВ випускають загалом 75 ракет або артилерійський дивізіон – щонайменше 75 снарядів.
Лише така інтенсивність вогню забезпечує ураження гектара з щільністю 1,2 суббоєприпасу на м2 для реактивних снарядів М26 і приблизно кожен 3,6 м2 одного суббоєприпасу для М483А1.
Негативною рисою DPICM є відносна ненадійність цього типу боєприпасів. Офіційно кількість снарядів, що не розірвалися, коливається в межах 4-5% для суббоєприпасів 1980-х років. У реальності цей показник вищий і коливається на рівні 8-10%.
(Не)надійність значною мірою залежить від типу заряду, з яким був випущений снаряд, дистанції стрільби, а також ходу розриву снаряда і вильоту суббоєприпасів – саме тут найчастіше виникають пошкодження.
Так чому ж DPICM не мають заміни? Вони чудово знищують живу силу противника на відкритому просторі й інші транспортні засоби, окрім танків.
Нагадаємо,«Розстріляне відродження», Стус і Леонтович: як росія винищувала українських митців.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото:взято з сайту
