Щемливу історію про життя ювілярки написав на своїй сторінці у фейсбук відомий тернопільський доброволець і військовий журналіст Михайло Ухман:
«Бабуся Ярослава бачила все на своєму життєвому шляху: українців зі східних теренів, які шукали їжу, рятуючись від голоду, організованого комуністами, боротьбу воїнів УПА проти московитів і Другу світову війну...
Бабуся Ярослава пережила радянський союз, побачила відновлення Незалежності України, розвал злочинних колгоспів.
Вона плакала і вболівала за українців, які вийшли на Майдан в 2004 і 2014 роках. На жаль, бабуся Ярослава змушена жити в період нової російсько-української війни.
Ціле своє життя вона важко працювала і завжди знаходила час, щоби прийти в церкву. До останнього моменту, поки могла ходити на великі відстані, старенька знаходила можливість прийти в храм і подякувати Богу.
Ще зовсім юною вона стала свідком бою між московськими окупантами і українськими повстанцями. Коли все затихло і московити забрали своїх вбитих і поранених, юна Ярослава з друзями пішла на місце бою. Там серед загиблих повстанців лежав поранений боєць. Ярослава Фофуліт з друзями забрала цього воїна, вони надали йому першу допомогу і відправили в сусіднє село. Через кілька років бабуся Ярослава вже проживаючи під окупацією московитів побачила цього чоловіка живим в сусідньому райцентрі...
Мені пощастило знати Ярославу Фофуліт, я навіть записав коротке інтерв'ю з нею. Частина цієї розмови ввійде до фільму «Дорога в Карпати». Частину іншої розмови можна прочитати в моїй книзі «Люди волі», де я коротко описав історію життя старенької бабці Ярослави.
Дай, Боже, ювілярці здоров'я, щасливих усмішок дітей, внуків і правнуків, омріяної і вимоленої Перемоги.
