Сьогодні, 9 жовтня, мало б виповнитись 32 роки тернопільському журналісту Денису Захарчуку, життя якого трагічно обірвалося наприкінці минулорічного жовтня. Як відомо, його мама Ольга Григорівна вирішила видати роман, який Денис написав за життя. Нагадуємо, що допомогти виданню цієї книги можна, перерахувавши кошти на р/р 2600630134 в ОПРВ Ощадбанку, МФВ 338545, інд. код 22604709 ТОВ «Джура» з поміткою «На книгу «Плач землі». Ми ж вирішили опублікувати сьогодні на сайті невеликий уривок з роману, який присвячений най глобальнішій проблемі людства. Подаємо його таким, яким він є в оригіналі, без жодної правки. Щоб просто дати зрозуміти, що хотів сказати людям наш покійний колега, по долі якого свого часу пройшовся Чорнобиль. Який був надзвичайно добрим, совісним, принциповим і порядним. І який дуже чутливо, гостро і глибоко сприймав все, що відбувалося навколо. Кажуть, що у творах завжди живе душа автора. Тож давайте спробуємо відчути цю душу, і пом”янемо її у день народження чудової людини, якої, на превеликий жаль, уже нема з нами.
Уривок з роману «Плач землі» …Доктор Рейнбек обвів близькозорим поглядом кімнату і притихлих командос.
– Але вони сказали, що це пункт управління ядерними ракетами, а де апаратура, де пульти управління? Навіщо вони послали нас сюди?
– Може за цим, лейтенант, - Сірий натиснув кнопку на поверхні стола. На панелі загорівся невеликий синій екран. « – Говорить Комп’ютерна система управління атомним сховищем, підвищеного рівня безпеки, далі – об’єкт два нулі. Інформація, яку ви зараз прослухаєте, є засекреченою. Вищий рівень доступу. Розголошення карається смертною карою. Прошу всіх зберігати спокій. Дякую». Екран мигнув. Голос, інший, жіночий з приємною тональністю вимовив. « – Запис 24 травня 1996 року. Підземне сховище «Бейліс-Іден», об’єкт два нулі». На екрані з’явились обличчя кількох сидячих за столом чоловіків. Один, молодий, у темно-сірому костюмі тримав в руках стос аркушів паперу. Сірий штовхнув Мірошніченка, показав на стіл. – Дивись, запис проводився тут.
« – Отже, що ви нам хочете доповісти професор Холл. Чоловік поклав аркуші на стіл. – За дорученням комісії, ми провели повну, комплексну перевірку стану екології на континенті. Вчені з десяти найбільших університетів країни,
на протязі кількох років, збирали і аналізували дані. Всі експерименти, досліди проводились у восьми провідних лабораторіях. Для проведення розрахунків залучались Масачусетсський дослідницький центр і розрахунковий центр NASA. Всі вони винесли одностайний висновок - катастрофа неминуча.
Вчений обвів поглядом застиглі обличчя зібравшихся за столом людей. – Починаючи з тисяча дев’ятсот сорок шостого року ми спожили шістдесят більйонів тонн вугілля, сто двадцять мільярдів кубометрів газу і вісімнадцять трильйонів тонн нафти. Наслідки цього ви бачите кожен день, виходячи з дому. Вчений показав на невеликий екран, на якому з’явилось зображення схованого в тумані міста. – Смог, який огортає міста. Ми споживаєм, споживаєм і споживаєм, нічого не віддаючи природі. Споживання стало суттю нашого існування, нашою культурою, сенсом нашого життя.
На екрані змінюються картинки. Автомобільні пробки на вулицях, машини газують, з вихлопних іде чорний дим…, яскраві, повні одягу вітрини…, бульдозер згортає гори картону, паперу, старих газет… Чоловіки у жовтих касках ріжуть бензопилами дерева,
тисячі пеньків…, мертві озера, плаваюча на поверхні риба…, звалища сміття, розтягнуті на сотні кілометрів. Хімічна промисловість випускає тисячі нових речовин, серед яких сотні отруйних…, пластик, який розкладається сотні років.
На сьогоднішній день тільки на території Сполучених Штатів діють сто два ядерних реактори. Щороку вони вироблять понад тисячу тон відпрацьованого палива – це відходи, які потрібно десь захоронювати. Частину з них вже давно вичерпала свій ресурс, за останні п’ятдесят років сталось понад вісімсот різної важкості аварій, більшість з яких супроводжувалась викидом радіації. Енергетика і промисловість щороку викидає в повітря сотні тисяч тон твердих відходів. На екрані… димлячи труби заводів, ліс труб… - Америка до сих пір не приєдналась до Кіотського протоколу. Але це ще не все.
Вчений подивився на чоловіка у військові формі «Альянсу». – За цей час провели близько двох тисяч випробувань з використанням ядерної зброї. Частину з них на островах і атолах поблизу Америку, частину в повітрі і під землею. Пустеля Невада. Основний полігон ядерних випробувань.
Зафіксовані там тріщини, проходять через земну кору і досягають мантії. Бездумне видобування земних надр, руд, кам’яних кар’єрів, зміна русел річок – все це змінює земний рельєф, руйнуючи роками існуючу гео-кліматичну систему, наслідки не забарились.
На екрані… зірвані з будинків дахи…, величезні хвилі падають на берег…, згинаючись під сильним вітром, люди несуть дітей на руках. – Наша планета і наш континент швидко перетворюється у смердючу радіоактивну яму.
– Що ви пропонуєте? Високий худий чоловік, з простим непримітним лицем і холодними, безбарвними очима, подивися на вченого.
– Змінити ставлення до природи. Зменшити об’єми виробництва, з поступовим введенням переробних і безвідходних технологій. Перейти на альтернативні джерела енергії, за двадцять, сорок років, тому що за п’ятдесят буде вже пізно. Ввести заборону на випуск і виробництво небезпечних хімічних сполук. Суворо контролювати за розробкою лісів і надр. Люди повинні зрозуміти, щедрість землі не безмежна. Одного разу людина прийде до неї, і скаже – дай. А земля відповість – мені нема чого тобі дати.
Мене немає.
Потрібно виділяти десятки, сотні мільярдів доларів не на нову систему ПВО, а науковим центрам для розробки відновлювальних технологій. Тільки щоб прибрати все це, нам потрібні десятки, сотні років. Заборонити ядерні випробовування.
Чоловік з краваткою і прилизаним волоссям кивнув головою. – Добре професоре, дякуємо. У роботі комісії ми врахуємо дані вашого звіту. Піднявшись вчений вийшов з кімнати. Прилизаний повернувся до чоловіка у гарному костюмі, з яскравими запонками. – Грег, що ви скажете?
– Ми не можемо зупинити виробництво, секретар, ви не гірше за мене знаєте економіка на спаді, це буде коштувати країні мільярди… Прилизаний повернувся до худого, схожого на мумію чоловіка. – Френк, а ви що думаєте?
– Наша компанія вклала у розробку атомної енергетики мільярди доларів. Ми повинні повернути свої прибутки. Атомна енергетика – стратегічна для країни галузь. Висохлий повернувся до чоловіка у військовій формі. – Думаю, генерал мене підтримає.
– Ми не можемо відмовитись від ядерних випробувань. Що вони собі думають, ці вчені, навколо вороги. Ми повинні нарощувати свій військовий потенціал!
Секретар повернувся до чоловіка з непримітним лицем. Той підняв на секретаря свої холодні очі. Камера повернулась в другу сторону, звук зашипів. – …звільнення тисяч робітників, які опиняться на вулиці. Це викличе безлад, хаос, вони будуть вимагати зміни влади. По екрану знову побігли поміхи. – …Це змінить порядок речей. Секретар коротко кивнув головою. – Безпорядки…, демонстрації…, тримати ситуацію під контролем…, я знаю, що я доповім президенту». З легким шипінням екран погас…
