Вишиванка – це не тільки елемент одягу та атрибут патріотизму – це дещо більше: святе, духовне – генетична пам’ять, у якій зашифрований особливий код нації. Кожного разу, коли майстрині вишивають такий скарб, вони кодують у ньому сукупність енергій, які творять довершену і гармонійну долю людини. Вишиванку одягають в особливих випадках, тому що це пам’ять про щось сакральне, особисте і глибоке. Історію про свою родинну вишиванку розповідає тернополянка, доцент кафедри ортопедичної стоматології Тернопільського державного медичного університету імені Івана Горбачевського Тетяна Дзецюх.
…Моя Борщівська вишиванка має свою давню історію. Вишивала її ще моя прабабуся в мальовничому селі Худиївці Борщівського району. Вона фарбувала нитки для вишивання лише природними барвниками. Брала те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Для закріплення кольору нитки запікала у житньому тісті, – так вони не втрачали забарвлення впродовж століть. Ще й самостійно ткала конопляне полотно. Така сорочка стала оберегом та духовною потребою нашого роду і була передана у 1917 році моїй бабусі.
Однак у 1959 році, коли народилася моя мама, бабуся вирізала домоткане полотно із сорочки та запеленала ним новонароджене дитя (зі спогадів маминої сестри, якій на той момент було десять років). А саму вишивку заховала у потайний відділ старенької скрині…
Щодо мене, то я з дитинства мріяла про красиву вишиванку. Не раз відвідувала ярмарки, виставки, де майстрині пропонували свої чудові вироби. Та якось не складалося… Чомусь жодна з них не припала мені до душі. Поки…
Рік тому я вирішила навести лад у бабусиній старенькій скрині. З цікавістю переглядала її вміст. Моя бабуся теж полюбляла вишивати, тому там було чимало вишитих рушників, килимів… І, натрапивши на потайний відділ скрині, я віднайшла цікавий вміст: з клубка вишитого рушника, зав’язаного на декілька вузликів, випали старенькі шматки красивої Борщівської вишиванки. Попри значний бруд на них, заплутаний павутинням, ця вишивка видалась мені самим найкращим, що я бачила в своєму житті. А після прання вона стала ще красивішою. Вона заграла усіма барвами так, ніби просилася відновити свою попередню красу.
Повернувшись до Тернополя, я звернулася до чудової майстрині – Надії Вичівської, котра надала бабусиному скарбу нове життя! Дякую Вам! Тепер радію з того, що маю змогу одягнути родинний оберіг, в якому ще моя прабабуся закодувала сукупність енергій задля щасливої, довершеної та гармонійної долі нашого роду.
Бережімо свій код нації! Зі святом нас усіх! З Днем Вишиванки!
(Фото автора)
