Ліля Мусіхіна у соцмережі закликала тернополян допомогти хлопчикові, який постраждав від вибуху в Тернополі. “Вчора таки стиснула серце в кулак і пішла до Максимка.
За вікном лив дощ, а у білому лікарняному ліжечку, обплутане дротами та трубками, лежало маленьке зіщулене тільце. Голівка повністю замотана, ручки, ніжки. На грудях – холодний компрес…
Його морозило – спадала температура.
Тягнеться ручками до Вікусі Кіндій, ледь шепоче самими губками: “Тато”…і ручками показує: обніми тата…
Оченятка сиві і такі глибокі, як у тих хлопців, що повернулись із особливо складного бойового завдання. У ньому застигло наче те відчуття, коли він ще не до кінця усвідомив, що вижив… Вчора у нього була радість – один наш друг купив йому планшет і дитина просила іграшок. “Квіти проти зомбі” – і лише двома незамотаними кінчиками великих пальчиків водив по планшету. На якусь мить слізки пропали. І це вартувало великого!!!
Я дуже рада, що наш Бодька взявся за малого. Він його не лишить.
Малий ледь помітно кивав і просив передавати вам усім подяку.
Я пішла. А за вікном все так само перішив дощ.
І десь на шостому поверсі лікарні лежав у ліжку маленький хлопчик і чекав на тата. І вірив, що скоро буде здоровий і все в нього буде добре.
Нехай так і буде.
Я не бачила сильніших і людяніших людей за Кіндіїв. Боже, бережи їх. Бережи Максимка.
Не може у світі бути вже аж стільки горя…
Фото не буде. Нема там чого показувати на загал. Вибачте. 🙁
Я знову позначаю друзів, не тому, що щось вимагаю від вас, а для того, щоб про історію Максимка дізналось більше людей і допомогли йому. Дякую.
П.С.: Коротка історія для тих, хто “не в темі”. Максимкова мама намагалась покінчити із собою. Вона в психлікарні, жива. Але семирічний Максимко та його тато сильно обгоріли. Тато не вижив.
Але щодня “передає” привіти через Богдана.
Допомогти хлопчику ви можете, перерахувавши гроші на картку: 5169 3600 0097 5445 Малік Ірина.
Всі чеки в наявності”
