Героїчних історій зараз багато і одну з них, про Катю Пташку, описала Тернопільська письменниця Ірина Мацко. Ілюстрація до казки Тетяна Корнієнко. Катя Пташка — 21-річна захисниця із “Азовсталі”, котра стала відомою своїм співом у найскладніші моменти для військових. Казка “Пташка зі сталі” Жила собі на білому світі маленька Пташка. Народилася вона у невеличкому селі й відразу загорілася у її серденьку неймовірної сили любов до Батьківщини. Змалечку була веселою щебетухою із червонястим пір’ячком, яскрава і помітна. Не було такого, хто б не знав Пташину. Пташка на дух не терпіла несправедливості. Не раз отримувала стусанів, коли відстоювала її. Але хіба ж це може зупинити? Навіть виду не показувала, що важко. І стала прикладом справжньої сміливості! "Це Пташина-вогонь! Про це навіть її колір пір’ячка говорить! Вона вогняна і ззовні, і зсередини! Своїм запалом і енергією усіх надихає!". Та й життя її було бурхливим і вогняним, бо втрапляла у різні оказії, не могла всидіти на місці... Сміливість і прагнення були в її характері. "Як Пташка скаже – так і буде!
" – говорили про неї. Та одного дня зійшла чорна хмара на її землю, страшний смерч знищував усе на своєму шляху, а закручувало його саме Зло. Зібралося воно Сталевий палац повалити, де міць і сила її краю зберігалася. Не вагалася Пташка. Полетіла боронити Сталевий палац, нікому не сказавши де вона, аби за неї рідні не хвилювалися. У бою ще більше розпалився вогонь у її серці, а залізний характер переплавився у справжню міцну і непереможну сталь! Боронила, як яструб, свою землю разом з іншими і ніхто не посмів навіть підійти до неї. Але закрилося небо над Сталевим палацом і вільна Пташина опинилася в глибокому підземеллі зі своїми побратимами. Тільки могутній промінь світла міг побороти Зло, якщо торкнеться купола палацу. Тоді заспівала втомлена, але нескорена Пташка у темряві підземелля пісень, допоки нагорі було справжнє пекло. А з нею й усі, хто був поруч - запалила своїм співом втомлені серця. Співали дружньо і пісня ця летіла над усім світом, пробуджуючи мільйони… "…Бо плач не дав свободи ще нікому А хто борець, той здобуває світ!" - Хто співає так дзвінко?
– зашуміли навколо. – Це Пташка! Але не проста, а Пташка зі сталі! Вона мала би вільно літати, танцювати з листочками, дзвінко щебетати, здіймаючись у синє небо і співати веселих пісень, а натомість обрала сталь і боротьбу! Своїм співом вона додала сили воїнам, запалила серця і долетів її голос до самісіньких небес й від щирості запалених сердець пролився могутній промінь на Зло, чорноту і темряву. Затряслося усе, задрижало… - Хто запалив світло? – дивувалися. - Пташка, яка співає в темноті! - Чи може одна маленька Пташина так запалювати серця? Це ж дуже важко співати там, де темнота і біль! - Хтось інший такого б не витримав, але вона - Пташка зі сталі, яку не зламати! І відступило Зло, налякане силою сталевого серця, співом чистим, як кришталь, збентежене вірністю та любов’ю усіх, хто захищав Сталевий палац, а разом із ним і рідну землю. Бо сталеві серця нікому не скорити! Автор: Ірина Мацко До Кременця переселився музей із Харківської області: колекція із 120-ти річною історією
