– У перші декади весни всі скаржилися на часті дощі, мовляв, не годен в полі працювати, – каже Петро Іліщук, відомий господарник, директор ПРАТ «Мшанецьке». – Але так не буває. Господь дає здоров’я, технічні можливості у хліборобів нині такі, що гріх нарікати, отож знайти «вікно» у погоді завжди можна. Земля, коли «дозріває» для сівби, приймає насіння і воно безумовно проросте. Ми, наприклад, у господарстві цукрові буряки почали сіяти 13 квітня, коли ще «грузько» на полі було. Завершили сівбу чотирнадцятого. І тепер отримали гарні, дружні сходи». Дорогою в поле пан Петро ділився з нами роздумами про господарку. За фахом він агроном зі 40-річним стажем роботи на Теребовлянщині. За цей період набуто чималого практичного досвіду. Переконаний, що саме тепер рослини отримують максимальне травневе сонячне тепло, всі процеси розвитку тривають природно, ефективно, отож у вересні, дасть Бог, вже можна очікувати хорошого врожаю. До честі господаря, у «Мшанецькому» розвивають тваринницьку галузь. Нині на утриманні – 750 голів ВРХ, з них 280 дійних корів. – До господарки потрібен комплексний підхід,
– продовжує директор. – А тваринництво завжди було трудомістким напрямом роботи. Нам вдалося «втримати» і зберегти загалом важливу галузь і навіть розвинути. Відтворюємо стадо за рахунок власного поголів’я телят. Реконструювали корівник, збудували доїльний зал. Обладнання шведське встановили фахівці з Дніпра. Троє операторів забезпечують весь процес доїння корів. Продаємо молочну продукцію відомій компанії «Молокія», гроші від реалізації надходять щотижнево». Важливо й те, що господарство має власну органіку. Це, як стверджує пан Петро, найкраща «їжа» для мікроорганізмів, які все мінералізують у ґрунті, створюють належні умови як для стартового, так і подальшого розвитку рослин. Показав нам господар 25-гектарну площу, на якій вирощують цінну голландську траву. Багаторічну, висівають її раз у 8 років. Цінність її в тому, що науковці селекційно змінили її основу і вона в «молодому» віці містить до 14 відсотків цукристості. Ранньою весною траву добре підживлюють, і після кожного укосу (а це чотири рази впродовж року) вносять до 1 ц селітри на гектар. Особливо смакують травичкою телята.
Викошену днями і вже прив’ялену траву відповідним агрегатом тюкував механізатор Богдан Бик. До речі, один тюк вміщує майже 300 кг поживного корму. Неподалік, на іншому 38-гектарному полі люцерни заготовляли сінаж із цієї поживної культури. За словами Петра Іліщука, скосили люцерну перед дощами, аби отримати якісний сінаж. З господарського боку це доцільніше зробити саме цими днями. Наступною базою заготівлі кормів стане кукурудза на силос. І так триватиме все літо. Потім додаватимуть худобі концентровані корми. Хвилює відомого господарника інше. У нього, як в людини з поетичною душею (автора поетичних збірок), гостре відчуття всього, що перешкоджає роботі сільгоспвиробника. Каже, чимало нині рутинної роботи стосовно обліку. Чому б не визначити для аграріїв розмір податку з гектара землі і дати їм спокій з недоцільними рахунками і паперотворчістю. Для чого гаяти час на працю, від якої немає користі ні аграрію, ні державі? – Час нині такий, що всі маємо добре трудитися, – каже Петро Іліщук. Платити справно податки, бути порядними і відповідальними перед державою, яка дає нам усім змогу працювати на рідній землі. Петро ГУДИМА На світлинах: (зліва направо) механізатор Богдан Бик і директор ПРАТ «Мшанецьке» Петро Іліщук; заготівля сінажу з люцерни. Світлини Ярослава СТАРЕПРАВА
